ІДЕЇ Л.С.ВИГОТСЬКОГО ПРО ЗОНУ НАЙБЛИЖЧОГО РОЗВИТКУ

Л.С.Виготський, враховуючи значення співробітництва з дорослим для формування нових знань і умінь у дитини та динамічний характер дитячої психіки, запровадив поняття про зони актуального та найближчого розвитку. Зона актуального розвитку включає все те, що дитина може робити самостійно; зона найближчого розвитку – те, що дитина виконує з допомогою дорослого.

Зона найближчого розвитку є простором реалізації потенціалу дитини. Якщо актуальний рівень розвитку характеризує успіхи, досягнення на вчорашній день, то зона найближчого розвитку – показник перспектив на день завтрашній.

Саме зона найближчого розвитку дозволяє психологу, педагогу зрозуміти процес розвитку дитини зсередини, передбачити динаміку психічного розвитку. Ті функції, які знаходяться в стадії дозрівання є рушійною силою розвитку, на відміну від функцій сформованих, що є передумовою.

Знання про можливості дитини щодо оволодіння нею знаннями під керівництвом дорослого повинні визначати відповідну програму навчання. Вчити дитину необхідно тому, чим вона може оволодіти.

Визначення зони найближчого розвитку проводиться за научуваністю: активністю орієнтування в нових умовах, здатністю до засвоєння знань і переносу вмінь у нові умови, сприйнятливістю до допомоги, швидкістю формування нових понять і способів дії, переключуваністю з одного способу дії на інший, темпом і ритмом роботи. Научуваність є критерієм діапазону, ширини зони найближчого розвитку. В той же час важливо визначити конкретне наповнення цієї зони (з опорою на уявлення про поетапне формування розумових дій).