ПСИХОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ДІЯЛЬНОСТІ

Розробкою даної теорії займались О.Н.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, В.В.Давидов, О.Р.Лурія, А.В.Запорожець, П.Я.Гальперін та ін.

З позиції теорії діяльності предметом психології є закони породження і функціонування психічного відображення людиною об’єктивної реальності в процесі діяльності.

Основними характеристиками діяльності вважають предметність і суб’єктність. Предметність проявляється в соціальній обумовленості діяльності людини: її зв’язку зі значеннями, фіксованими в способах використання знарядь, в поняттях мови, в соціальних ролях і нормах, в цінностях. Суб’єктність пов’язана з обумовленістю психічного образу минулим досвідом, потребами, установками, емоціями, цілями та мотивами, з наявністю особистісних смислів.

Кардинальним в теорії діяльності є положення про неї як про цілеспрямований процес. Виникнення цілей обумовлюється потребами і мотивами людини.

Потреба – це вихідна форма активності живих організмів, динамічне утворення, яке організує і спрямовує пізнавальні процеси, спілкування та поведінку. Окрім елементарних біологічних потреб, для людини життєво важливе задоволення потреб у соціальних контактах і пізнанні.

Для кожної з потреб зв’язок з діяльністю по-різному проявляється на двох етапах.

Перший етап – до першої зустрічі з предметом, що задовольняє потребу. Суб’єкт, як правило, не усвідомлює потребу, знаходиться у стані недиференційованого незадоволення. Поведінка – пошукова.

Другий етап – після зустрічі з предметом, «опредмечування потреби». Потреба конкретизується, народжується мотив – те, заради чого здійснюється дія. Поведінки отримує відповідну спрямованість.

Один мотив може викликати багато дій, які збираються навколо одного предмету. Сукупність дій, викликаних одним мотивом, називають діяльністю, особливим видом діяльності.

Основними складовими діяльності є відповідні дії. Дія – це процес, що спрямовується відповідно до уявлення про бажаний результат. Поняття цілі співвідноситься з поняттям дії так, як поняття мотиву – з поняттям діяльності.

Операція – це спосіб виконання дії, який визначається умовами наявної ситуації. Операції характеризують технічну сторону дій. Головна психологічна особливість операцій полягає в тому, що вони мало усвідомлюються, або не усвідомлюються зовсім. Цим вони відрізняються від дій, які передбачають усвідомлену мету і свідомий контроль протікання.

Операції виникають двома шляхами: через неусвідомлене наслідування або автоматизацію дій.

Дії та операції можуть бути зовнішніми, матеріальними, або внутрішніми, психічними. Теорія діяльності визнає взаємозв’язок зовнішньої і внутрішньої діяльності людини. Під час внутрішньої діяльності дії проводяться не з реальними предметами, а з їх образами, і замість реального продукту дають мислений результат.

Внутрішня діяльність формується шляхом інтеріоризації зовнішньої діяльності, тобто переносу відповідних дій у внутрішній план. Під час інтеріоризації діяльність трансформується, особливо в своїй операційно-технічній частині при збереженні загальної будови. Виведення внутрішньої діяльності у зовнішній план називають екстеріоризацією.