Сутність, значення та тенденції розвитку міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля товарами була історично першою і до певного часу головною сферою міжнародних економічних відносин. Лише наприкінці ХХ століття провідну роль в системі міжнародної економіки почали відігравати різноманітні форми фінансових операцій. Але значення міжнародної торгівлі і тепер дуже суттєве. Про це свідчить постійне кількісне та якісне зростання її обсягів.

У першій половині XX ст. 2/3 світового товарообігу доводилося на продовольство, сировину й паливо. До кінця XX ст. на них доводилося 1/4 товарообігу. Частка торгівлі продукцією обробної промисловості виросла з 1/3 до 3/4. Більше 1/3 всієї світової продукції в середині 90-х рр. становила торгівля машинами й устаткуванням.

Ріст торгівлі машинами й устаткуванням обумовив ріст обміну науково-технічними, виробничими, комерційними, фінансово-кредитними послугами. Виникли нові послуги - лізинг, консалтинг, інформаційно-обчислювальні послуги. У цілому темпи росту торгівлі послугами в три рази перевищують темпи росту торгівлі товарами.

Значні зміни відбулися й у географічній структурі торгівлі. Основними центрами міжнародної торгівлі продовжують залишатися США, Західна Європа і Японія. Разом з тим у післявоєнний період істотно скоротилася питома вага США у світовому експорті. Так, у другій половині 40-х рр. на частку США доводилося 32% світового експорту, в 1960 р. – 17,1%, у середині 90-х рр. – 12,5%. Західна Європа в середині 90-х рр. свою частку збільшила з 23 до 44%. Японія – з 0,5 до 9,5%.

Змінилася питома вага в міжнародній торгівлі й країн, що розвиваються. В 1950 р. їхня частка становила 33,2%, у середині 90-х гт. вона скоротилася до 25%. Разом з тим на НІС (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур) доводилося 10,5% світового експорту промислової продукції.

Стабільному збільшенню світової торгівлі сприяв ряд факторів:

· розвиток міжнародного подолу праці, інтернаціоналізація виробництва;

· НТР, що сприяла відновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, прискоренню реконструкції старих;

· активна діяльність транснаціональних корпорацій на світовому ринку;

· регулювання міжнародної торгівлі в межах Генеральної угоди про тарифи й торгівлю (ГАТТ);

· лібералізація міжнародної торгівлі, перехід багатьох країн до режиму, що передбачає скасування кількісних обмежень імпорту й істотне зниження мит;

· створення вільних економічних зон;

· розвиток торгово-економічної інтеграції: усунення регіональних бар'єрів, формування загальних ринків, зон вільної торгівлі;

· одержання політичної незалежності колишніми колоніальними країнами; виділення серед них «нових індустріальних країн», економічна модель яких орієнтується на зовнішній ринок.

Обсяг міжнародної торгівлі постійно росте. При чому торгівля товарами росте з більшою швидкістю, чим виробництво. НТП привів до істотних зрушень у товарній структурі міжнародної торгівлі: збільшилася частина готових виробів і скоротилася питома вага продовольства й сировини, крім палива.

Прискорений розвиток міжнародної торгівлі пов'язаний насамперед з посиленням процесу лібералізації міжнародних відносин, підвищенням попиту на промислові товари, частка яких у сукупному обсязі світового експорту становить 70%.

Високі темпи розвитку міжнародної торгівлі свідчать також про поглиблення поділу праці, спеціалізації і кооперування виробництва.

Вона включає практично всі види міжнародного співробітництва, у тому числі: спільну виробничу діяльність різних суб'єктів, міжнародний трансферт технологій.