Критерії систематизації країн
Регіональні | Організаційні | Економічні | Соціально-економічні |
Групи країн за регіональними критеріями:
1. Європа - Західна Європа, Центральна Європа, Східна Європа;
2. Азія - Близький Схід, Середній Схід, Середня Азія, Південно-Східна Азія
3. Африка - Північна, Центральна й Африка південніше Сахари;
4. Америка - англомовна Америка та іспансько- і португальськоязична
Латинська Америка.
Критерії для виділення країн світового господарства:
· рівень економічного розвитку;
· соціальна структура економіки;
· тип економічного росту;
· рівень і характер зовнішньоекономічних зв'язків
Найбільш повне уявлення про групи країн у міжнародній економіці дають дані універсальних міжнародних організацій, членами яких є більшість країн світу, – Організації Об'єднаних Націй, Міжнародного валютного фонду та Світового банку. Будь-яка класифікація складається виходячи із завдань кожної організації. Наприклад, Світовий банк приділяє більш уваги на оцінку рівня економічного розвитку кожної країни, ООН – на соціальні і демографічні аспекти і т.д.
Показники рівня економічного розвитку країни і її місця у світовій економіці:
– ВВП на душу населення.
– Галузева структура економіки.
– Виробництво основних видів продукції на душ населення.
– Рівень і якість життя населення:
• «споживчий кошик і «прожитковий мінімум»;
• стан трудових ресурсів;
• розвиток сфери послуг
– Індекс суспільного розвитку країни.
– Показники економічної ефективності:
• продуктивність праця (у цілому, по окремих областях і видам виробництва);
• капіталамісткість одиниці ВВП або конкретного виду продукції;
• фондовіддача одиниці основних фондів;
• матеріалоємність одиниці ВВП або конкретних видів продукції й ін.
– Показники порівняльної конкурентноздатності:
• питомі витрати на зарплату (розраховуючи на одиницю продукції);
• нормалізовані питомі витрати на робочу силу (розраховуючи на одиницю продукції);
• рівень повних питомих витрат по елементах доданої вартості;
• порівняльний рівень оптових цін промисловості;
• порівняльний рівень експортних цін промислових товарів.
– Показники, які характеризують активність у світовій торгівлі:
• експортна квота;
• структура експорту;
• структура імпорту;
• порівняльне співвідношення частини країни у світовому виробництві ВВП/ВНП і частини в світовій торгівлі.
– Показники вивозу капіталу:
• обсяг іноземних інвестицій даної країни, його співвідношення з національним багатством країни;
• співвідношення обсягу прямих іноземних інвестицій даної країни з обсягом прямих іноземних інвестицій на її території;
• обсяг зовнішнього боргу країни і його співвідношення із ВВП/ВНП даної країни.
Типи країн за рівнем соціально-економічного розвитку (по класифікації ООН, показники – ВВП, ВНП/душу населення)
1. Високорозвинені країни (29країн, S=24%; нас.=15%, мир.ВВП=74%)
Отже, найбільш характерні штрихи до колективного портрета цієї групи країн можна обмежити такими:– розвинуте ринкове господарство;– найбільша вичерпаність джерел і факторів індустріального розвитку;– домінуюче становище у світовій економіці, яке дає змогу інтенсивно залучати в господарський обіг і власні, і чужі ресурси;– вибухоподібне зростання фінансового сектора економіки, яке формує віртуальну господарську сферу (bubble economies); – зміщення центра ваги економічної діяльності у сферу послуг, функціонування переважно сервісної економіки;– звуження ринкового поля економіки внаслідок зростання тенденції до неспроможності ринку (market failure), поступовий перехід до постринкової неоекономіки;– різноманітний вибір в умовах обмеженості ресурсів, опора в економічній політиці на теорію поведінки фірми і споживача (біохевіоризм), теорію ігор.Вони характеризуються:
· Індустріальним або постіндустріальним розвитком (50-60% населення зайнято в сфері послуг).
· Виробляється 2/3 світової промислової продукції;
· Інтенсивне високопродуктивне сільське господарство;
· Високий рівень розвитку науки й наукомістких виробництв;
· Максимальна концентрація світового капіталу;
· Високий рівень життя населення
До цих країн відносять: – країни «Великої сімки» – 50% ВВП;
- високорозвинені країни Східної Європи – мають вузьку спеціалізацію та невеликий вплив на світову економіку та політику; експорт-імпорт (50-60% ВНП);
- країни «переселенського капіталізму» – сировинна спеціалізація;
- країни середнього рівня розвитку з високими темпами соціально-економічного прогресу, широко розвинений туризм.
2. Країни, що розвиваються (125, S=50%, нас.=52%; мир. ВВП=20%)
базується на таких основних принципах:– тотальна трансформація економіки і всього суспільства;– ринкова стратегія як основа економічних перетворень;– експортно-орієнтована концепція національної економіки;– імпорт капіталу і технології з індустріальних держав;– поліпшення умов для їх міжнародної торгівлі, для доступу на світові фінансові ринки;– регулювання демографічних процесів.характеризуються:
· Низкий рівень життя;
· Недостатня кількість капіталу, маленька участь у міжнародному географічному поділу праці;
· Демографічні проблеми;
· Монокультурні, низький рівень індустріалізації.
До цих країн відносят:
- Нові індустріальні країни (НИС) – високі темпи розвитку економіки (9-10%) в рік), дешевая робоча сила; ринок збуту; панування іноземного капіталу;
- країни-експортери нафти;
- країни середніх можливостей – аграрні; гірничодобувною промисловістю; більшим потенціалом економіки; недостатніми фінансовими можливостями;
- невеликі острови – туризм; банківський бізнес;
- найменш розвинені країни (42) – аграрно-сировинна спеціалізація; безграмотність, безробіття, голод; монокультурне с/г.
3. Країни з перехідною економікою (28, S=26%, нас.+33%, мир. ВВП=6%). Підсумовуючи деякі ознаки та характерні риси країн з перехідною економікою, слід виділити передусім такі:– відносна тривалість трансформаційних процесів в економіці;– здійснення глибоких інституціональних змін, пов’язаних із перетворенням власності, зі створенням сучасної ринкової та пост ринкової інфраструктури;– структурна перебудова економіки на сучасній техніко-технологічній і ресурсній базі;– перехід до нових джерел та факторів економічного розвитку, господарської еволюції;– органічна взаємодія із зовнішнім економічним середовищем;– реструктуризація соціальної політики.
До цих країн відносять:
- Соціалістичні країни централізованого планування;
- східноєвропейські країни з перехідною економікою;
- молоді незалежні країни колишнього СРСР;
В 1997 р. Південна Корея й Сінгапур були офіційно переведені в групу економічно розвинених країн.
Класифікація країн за методикою Світового банку:
1. Групи країн за рівнем доходів:
· країни з низьким рівнем доходів (785 дол. або менше);
· країни з рівнем доходів нижче середнього (786-3125 діл.);
· країни з рівнем доходів вище за середнє (3126-9655 діл.);
· країни з високим рівнем доходів (9656 дол. і вище).
2. Групи країн за рівнем зовнішнього боргу:
· держави з високим рівнем зовнішньої заборгованості;
· держави із середньою величиною зовнішнього боргу;
· держави з найменшою зовнішньою заборгованістю.
3. Класифікація країн по ступені відкритості світовому ринку:
· країни з відносно закритою економікою;
· країни з відносно відкритою економікою (експорт понад 10%).
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 1462;