ІІ. Поняття банкрутства, його правове забезпечення

Трансформування економіки та розвиток ринкових відно­син зумовили появу та використання в сферах політики та еко­номіки нових понять. А якщо врахувати, що перехід від однієї фор­ми суспільного розвитку до іншої, більш Прогресивної, завжди відрізняється нестабільністю, передусім в економіці, де виникає ха­ос становлення нових організаційних форм, істотно з'являється за­гроза банкрутства підприємств та імовірність їх ліквідації. Що ж означає термін "банкрутство" та які його ознаки?

Банкрутство - визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосу­вання ліквідаційної процедури.

Умови та показник відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосуванні ліквідаційної процедури визначається Законом України "Пре відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 2000 р. (далі - Закон), іншими норма­тивними актами.

Законодавство про банкрутство має виконувати три ос­новні функції:

1) запобігати непродуктивному використанню активів підприємства;

2) реабілітувати підприємства, які опинилися на межі бан­крутства, маючи значні резерви для успішної фінансово-госпо­дарської діяльності в майбутньому;

3)сприяти найповнішому задоволенню претензій кредиторів.

Процедура ліквідації підприємства у зв'язку з банкрутством представляє особливий інтерес для підприємців, бухгалтерів,

аудиторів. Адже цей процес забезпечується недосконалим законодавством, що породжує па практиці безліч проблем.

Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох суб'єктів фінансово-господарських відносин:

* підприємств-кредиторів, які повинні встигнути за я віт свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при по­гашенні боргів за рахунок майна банкрута;

* найманих працівників, з якими у першу чергу мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні га­рантії при звільненні;

* підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

Банкрутство – складний процес, який може бути оха­рактеризований з різних боків: юридичного, управлінського, ор­ганізаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Влас­не, процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай, передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрут­ство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінан­систів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів та конкурентів.

Кризові ситуації, що виникають в результаті відсутності "Відповідних профілактичних заходів, можуть призвести до надмірної розбалансованості економіки підприємства і нездат­ності продовження фінансового забезпечення виробничого про­цесу, що кваліфікується як банкрутство підприємства.