Правова основа торгівлі послугами — ГАТС

Торгівля послугами регулюється Генеральною угодою з тор­гівлі послугами (ГАТС), що як Додаток 1В увійшла складовою частиною до "Марракеської угоди про створення Всесвітньої Організації Торгівлі". Таким чином, ГАТС, що набула чинності 1 січня 1995 року, стала першим кроком на шляху поступово­го включення цього сектора світової економіки в сферу багато­стороннього регулювання.

Метою ГАТС, що визначена у преамбулі, є запровадження принципів і правил у торгівлі послугами з метою ії подальшо­го розвитку, лібералізації шляхом проведення періодичних ра­ундів багатосторонніх торгових переговорів, а також приско­рення економічного розвитку всіх торгових партнерів. У преамбулі підтверджується право країн-членів COT на створення нових нормативних актів, що регулюють постачання послуг, для до­сягнення цілей внутрішньої економічної політики. Більш того, як буде показано нижче, заходи внутрішнього регулювання сектора послуг не охоплені відповідними положеннями ГАТС. За аналогією з принципами і структурою ГАТТ—1994, що запроваджує регулювання торгівлею товарами, ГАТС містить три основних розділи:

— загальні принципи і правила, якими країни-члени по­винні керуватися при запроваджені національних заходів, що регулюють торгівлю послугами;

— індивідуальні ("специфічні") зобов'язання країн-членів щодо секторів послуг, включених ними в списки своїх зобов'я­зань;

— додатки до "рамкового" поділу ГАТС, що регулюють прин­ципи і правила щодо низки секторів послуг (повітряні переве­зення, фінансові послуги, телекомунікаційні послуги).

Однак, на відміну від ГАТТ, ГАТС містить ще один важли­вий специфічний елемент, який кардинально відрізняє регу­лювання торгівлі товарами та послугами: у списки зобов'язань країн-членів з торгівлі послугами включені розділи з перера­хуванням тих секторів, до яких принцип найбільшого сприян­ня в торгівлі тимчасово не застосовується; ці зобов'язання, так само як і списки тарифних поступок у межах ГАТТ, є не­від'ємною частиною ГАТС.