Специфіка торгівлі послугами

Потреба в розробці незалежної від ГАТТ угоди для регулю­вання міжнародної торгівлі послугами пояснюється декілько­ма причинами, в першу чергу, принциповою різницею між то­варами і послугами. Одна з основних особливостей послуг по­лягає в тому, що, на відміну від товарів, вони частіше всього непомітні й нематеріальні, крім деяких випадків, коли послу­ги набувають матеріальної форми (наприклад, бухгалтерський звіт, роздрукована комп'ютерна програма чи звіт консультанта).

Різниця у фізичних характеристиках між товарами і послу­гами обумовлює і різницю у відповідних способах торгівлі ни­ми. Якщо при продажу товару за кордон він повинен фізично пе­реміститися з однієї країни до іншої, то при експорті послуг лише деякі їхні види перетинають кордон. Прикладом таких "транс­кордонних" постачань послуг є міжнародні телефонні перего­вори, переказ грошей з країни в країну, консалтингові послу­ги за посередництвом Інтернету.

Таким чином, на відміну від товарів, які при міжнародній торгівлі повинні фізично перетинати кордон, експорт послуг може здійснюватися більш різноманітними шляхами, одним із наступних способів постачання або завдяки їхній комбінації.

Спосіб 1 — транскордонне постачання послуг (бухгалтерські, консалтингові, юридичні, фінансові послуги через Інтернет);

Спосіб 2 — переміщення споживачів до країни-експортера (туризм, ремонт літаків або кораблів в іноземних портах);

Спосіб 3 — комерційна присутність у країні, що споживає послуги (відкриття відділень іноземного банку, ресторанів швидкого харчування тощо);

Спосіб 4 — тимчасове переміщення фізичних осіб в іншу країну для надання послуг (будівельні послуги або демонстра­ція моделей одягу).

Очевидно, що нематеріальний характер послуг, а також спе­цифічні способи їхнього експорту унеможливлюють захист на­ціональних ринків послуг за допомогою прикордонних заходів. З цієї причини національні галузі, що надають послуги, захи­щаються переважно за допомогою нормативних актів, що ре­гулюють, наприклад, прямі іноземні інвестиції або участь іно­земних постачальників послуг у відповідних національних галузях економіки. Подібні нормативні документи можуть, зокрема, запроваджувати заборону іноземних інвестицій в певні сектори послуг (наприклад, банківську галузь) або обмежува­ти права іноземних постачальників послуг на відкриття філії, необхідної для оперативної діяльності на ринку країни-імпортера (наприклад, страхові компанії).