Справа США — Креветки (Ст. XI та XX (g) ГАТТ).

Факти. При вилові креветок часто у сіті потрапляють мор­ські черепахи. Для того, щоб захистити черепах, США запрова­дило спеціальний режим ліцензування країн, що експортува­ли креветки у США. Було сформовано декілька груп країн, які не вимагали отримання ліцензії, оскільки ризик потрапляння черепах при вилові креветок був дуже малий (наприклад, краї­ни, у водах яких не водяться морські черепахи; країни, які виловлюють креветки безпечним для черепах способом, зокре­ма, ручними сітями). Інші держави могли отримати ліцензію "лише за умови, що уряд цієї держави надав відповідні доку­менти про запровадження у себе програми щодо захисту мор­ських черепах при вилові креветок, яка була би подібною до про­грами США". Додатково загальний рівень випадково вилов­лених черепах повинен бути близьким до рівня США, а також "для забезпечення цього в урядовій програмі слід передбачити вимогу використовувати лише безпечні сіті (облаштовані зна­ряддям невилову черепах ТЕД) всіма промисловими виловниками креветок у водах, які можуть бути населені черепаха­ми"; "...сіті ТЕД мають бути близькими за ефективністю вико­ристання до показників цих сітей у США".

Наявність цієї ліцензії була необхідною умовою для експор­терів, які бажали продавати креветки у США. Для країн, які не отримали ліцензії, було накладене кількісне обмеження — повна заборона імпорту і продажу креветок у США.

Рішення Групи експертів і Апеляційного органу.Індія, Малайзія, Пакистан і Таїланд оскаржили політику США як таку, що суперечить ст. XI ГАТТ. У цій справі метою законо­давства США був захист морських черепах шляхом заборони імпорту креветок та продуктів з креветок з країн, які не змог­ли надати доказу щодо зобов'язань ловити диких креветок сітя­ми, облаштованими знаряддям невилову черепах ТЕД, анало­гічні зобов'язанням, запровадженим США для своїх рибалок

Сполучені Штати не відстоювали невідповідність цього заходу ст. XI ГАТТ, отже, увага суперечки зосередилася на тому, чи виправдовує такий захід ст. XX ГАТТ:

"За умови, що такі заходи не повинні застосовуватися у спо­сіб, який би спричиняв свавільну чи невиправдану дискримінацію між країнами, в яких переважають однакові умови, або прихо­ване обмеження міжнародної торгівлі; ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися таким чином, щоб перешкоджати запро­вадженню або застосуванню будь-якої стороною заходів:

…в) необхідних для захисту життя чи здоров'я людей, тва­рин та рослин;

g) що стосуються збереження природних ресурсів, які вичер­пуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмежен­ням внутрішнього виробництва чи споживання...".

Група експертів не розглядала, чи була заборона імпорту США виправдана ст. XX (в) або (g) ГАТТ, у першу чергу, а замість цього досліджувала відповідність за­борони "шапці" ст. XX перед аналізом параграфів. Ця помил­ка була виправлена під час апеляції. Засідателі вирішили, що заходи США були "засобом невиправданої дискримінації", та­кими, що не відповідають ст. XX ГАТТ. Апеляційний орган теж дійшов цього висновку, але змінив обґрунтування. Група експертів вважає, що такі дії шкодять стабільності та прогнозованості системи багатосторонньої торгівлі (мета COT).

Апеляційний орган відхилив обґрунтування Групи експер­тів, наголосивши на неправильному порядку використання ст. XX (Група експертів послалася на мету і завдання угод ГАТТ і COT замість мети і завдання ст. XX). Група експертів поми­лилася, розглянувши спочатку "шапку" статті, а потім її окремі параграфи. Правильна послідовність застосування ст. XX — це аналіз відповідності міри параграфам, у першу чергу, і вже потім її відповідність "шапці" ст. XX.

Апеляційний орган зазначив, що лише розглядаючи статтю у такому порядку, можна визначити, чи міра становить "сва­вільну, чи невиправдану дискримінацію", чи є "прихованим обмеженням міжнародної торгівлі", бо це залежить від того, яку мету вона переслідує, тобто яким параграфом ст. XX пе­редбачається ця міра.

Апеляційний орган здійснив власний аналіз ст. XX. Рішен­ня Апеляційного органу було у тому, що "морська черепаха" визначалася як "невідновний природний ресурс", а заборона імпорту США — як така, "що стосується збереження". Далі мав місце деталь­ний аналіз змісту заходу США на його відповідність "шапці" ст. XX, і орган виявив "невиправдану дискримінацію", ухва­ливши, що при розгляді ст. XX слід враховувати можливість застосування індивідуальних винятків, оскільки навіть у краї­нах, що не мають необхідної ліцензії, креветок можуть ловити сітями з ТЕД, а імпорт таких креветок все одно був би заборо­неним.

Отже, США, визнаючи порушення ст. XI, сподівались ви­правдати їх застосуванням ст. XX, але Апеляційний орган ви­явив, що міра США є "невиправдано дискримінуючою" і тому не може бути виправдана ст. XX.

Винятки з економічних міркувань:

1) обмеження для захисту платіжного балансу (ст. XII, що
стосується всіх членів COT; ст. XVIII:B, що стосується членів
COT, що перебувають на ранньому етапі економічного розвит­ку) за певних умов, зазначених безпосередньо у статті. Згідно
зі ст. XII ГАТТ або XVIIІ:B, член COT може обмежити імпорт
з метою захисту свого платіжного балансу (Balance of Payments —
BOP), якщо МВФ визнає, що така країна має проблеми з ВОР
(ст. XV:2);

2) кількісні обмеження, що необхідні для попередження
нанесення раптовим збільшенням імпорту шкоди національ­ним виробникам або для підтримки виробників, які зазнали
такої шкоди (ст. XIX);

3) кількісні обмеження, що запроваджуються з дозволу Ор­гану розв'язання суперечок як захід-відповідь у випадку, коли рекомендації та рішення Групи експертів чи Апеляційного органу не виконуються протягом певного періоду (ст. ХХШ:2);

4) кількісні обмеження, що необхідні для розвитку певної галузі промисловості членом COT на ранньому етапі економіч­ного розвитку або в певних інших ситуаціях (ст. XVIII:C, D);

5) кількісні обмеження, що застосовуються відповідно до певного права відмови від обов'язків, що надається у винятко­вих випадках Конференцією міністрів.

Економічні наслідки обмеження імпорту

Короткострокові наслідки.Кількісні обмеження імпорту, включаючи обмеження de facto та добровільне утримання від експорту країн-експортерів, захищають певні види продуктів національного виробництва від конкуренції з іноземними про­дуктами. У перспективі вони можуть бути сприятливими на короткий термін для захисту та збільшення доходів національ­ного виробника конкурентних продуктів та для підтримки ста­лого рівня зайнятості у цій галузі промисловості.

Як правило, ця політика прийнятна для виробників, що за­вдяки своїй згуртованості змогли пролобіювати запровадження такої захисної квоти. Одночасно ця політика є несприятливою для споживачів, які завдяки квоті повинні купувати дорож­чий неконкурентоздатний національний продукт, а не дешев­ший замінник іноземного виробництва. Споживачі через свою неорганізованість не можуть впливати на державну політику.

Іноземні компанії часто відповідають на такі обмеження без­посереднім інвестуванням у таку країну, розпочинаючи вироб­ництво вже в ній, "перестрибуючи" квоту чи інші обмеження. Наприклад, після запровадження ЄС квот на ксерокси Японія відповіла портфельною інвестицією, зібравши все устаткуван­ня з заводів, і фізично перемістила його на територію ЄС для "уникнення" квоти. Однак торговельні бар'єри не слід розгля­дати як інструмент "заохочення" для інвестицій. Деякі джере­ла навіть твердять зворотне: що після вступу до COT і зменшен­ня бар'єрів інвестиції збільшуються завдяки зростанню стабіль­ності.

Середньо- та довгострокові наслідки.Кількісні обмеження призводять до появи середньо- та довготривалих видатків, які, зрозуміло, перевищують вигоди від захисту національних ви­робників. Споживачі фактично сплачують субсидію неефектив­ним національним виробникам. Для прикладу, кількісні обме­ження імпорту можуть перешкоджати ініціативі національних виробників покращити продуктивність чи виробництво через відсутність конкуренції. При існуванні квоти національні ви­робники "розслабляються" і не прагнуть до технологічного про­гресу чи покращення. Якщо обмеження не визначені як тим­часові й відповідні заходи не застосовуються для забезпечення достатньої конкурентоспроможності захищеним виробникам, то кількісні обмеження можуть нашкодити середньо- чи довго­тривалому розвитку ураженої галузі промисловості та еконо­мічним вигодам країни, яка застосовує такі обмеження.

У найкращому випадку кількісні обмеження створюють ефект заміни імпорту, і споживачі та неуспішні виробники країни, що імпортує, так само страждають від високих цін та від інших невигод, що є миттєвими наслідками обмеження імпорту. Ос­кільки дорогий національний продукт може використовуватись у виробництві інших товарів замість дешевого імпортованого продукту, ці інші національно-вироблені товари теж подорож­чають, що, в свою чергу, призведе до обтяження споживачів. Отже, такі заходи можуть спричинити загальні негативні на­слідки для економіки країни-імпортера на середньо- чи довго­строковий період.