Особова справа державного службовця

З початком розгляду питання про призначення на посаду державного службовця розпочинається формування його особової справи.

В особовій справі повинні міститися такі документи:

1) особова картка;

2) копії документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання, підвищення кваліфікації;

3) декларація про доходи, фінансові зобов’язання та майновий стан;

4) попередження про встановлені законодавством обмеження, підписане претендентом;

5) довідка про наявність встановленої форми допуску до державної таємниці;

6) біографічна довідка, подання про призначення на посаду;

7) погодження, передбачені чинним законодавством, для призначення на посади керівників відповідних органів;

8) довідка про перебування в кадровому резерві;

9) направлення на роботу (для випускників навчальних закладів);

10) заява про участь в конкурсі, витяг з протоколу конкурсної комісії;

11) заява щодо призначення на відповідну посаду.

Після призначення працівника на посаду до особової справи додаються:

1) наказ про призначення на посаду;

2) копії указів, розпоряджень, постанов органів вищого рівня про призначення на посаду;

3) текст Присяги, скріплений підписом державного службовця;

4) копії документів про надані пільги;

5) копія паспорта;

6) копія військового квитка;

7) опис документів особової справи.

Порядок роботи з особовими справами та обліку встановлюється керівником організації. Особові справи державних службовців є документами для службового користування, які зберігаються у відповідно обладнаному приміщенні. Зберігання особових справ забезпечують працівники кадрової служби, які несуть відповідальність за дотримання встановленого порядку обліку, збереження і видачі особових справ.

Планування та розвиток професійної кар’єри на державній службі

При плануванні професійної кар’єри слід враховувати те, що ефективність використання працівника залежить від тривалості його роботи на посаді

Для перебування на певній посаді характерні такі фази:

1) ретельний аналіз основних завдань і функцій;

2) вивчення особливостей, технології, набуття нових знань, умінь і навичок;

3) професійна майстерність;

4) професійна творчість;

5) рутина та демотивація, або переміщення на нову посаду.

Тривалість фаз залежить як від об’єктивних, так і від суб’єктивних факторів. Важливим завданням менеджменту персоналу є спрямування діяльності на скорочення 1 і 2 фаз перебування працівника на посаді та продовження тривалості 3 і 4 фаз. За оцінками західних фахівців у галузі менеджменту персоналу середня тривалість циклу перебування на посаді становить 5-7 років. Причому, спостерігається тенденція до скорочення тривалості циклу.

Планування та розвиток кар’єри державних службовців є необхідними складовими ефективності діяльності будь-якого органу державного управління. Органи державного управління, які дбають про професійний розвиток своїх працівників, формують сприятливий мікроклімат в установі, підвищують мотивацію працівників і їх відданість організації, забезпечують збереження управлінських традицій. Планування та розвиток професійної кар’єри мають позитивний вплив на державних службовців. Підвищуючи свою кваліфікацію, здобуваючи нові знання, уміння та навички, вони стають більш конкурентноспроможними на ринку праці і отримують додаткові можливості для професійного росту як усередині організації, так і за її межами.

Просування по службі державних службовців (зміна посади та присвоєння рангів) регламентується Законом України “Про державну службу”. Як ми зазначали вище, для державних службовців встановлено сім категорій посад і 15 рангів. Умовою присвоєння чергового рангу державного службовця є успішна робота на відповідній посаді упродовж 2-х років.

Для працівників органів державної податкової служби встановлюються спеціальні звання, які присвоюються в залежності від займаної посади і терміну успішної роботи на посаді. Вони можуть займати посади спеціалістів і керівників. Встановлено такі основні категорії посад в органах податкової служби:

Ø спеціалісти – державний податковий інспектор (ДПІ), старший державний податковий інспектор (СДПІ); старший державний податковий ревізор-інспектор; головний держаний податковий інспектор (ГДПІ), головний державний податковий ревізор-інспектор;

Ø керівники – начальник відділу, начальник управління, заступник керівника, керівник.

Можна виділити такі основні напрями просування по службі працівників податкових органів:

Ø просування з посади спеціаліста нижчої категорії на посаду спеціаліста вищої категорії;

Ø просування з посади спеціаліста нижчої категорії на посаду керівника вищої категорії;

Ø просування з посади керівника нижчої категорії на посаду спеціаліста вищої категорії;

Ø просування з посади керівника нижчої категорії на посаду керівника вищої категорії.

Важливими умовами просування по службі є підвищення кваліфікації за відповідними професійними програмами, а також атестація, під час якої оцінюється робота, ділові та професійні якості працівників під час виконання ними службових обов’язків.

8) Підстави для припинення державної служби, їх види та характеристика