Прийняття на державну службу. Введення на посаду

Ø не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі або його апараті особи, які мають судимість;

Ø особи, які претендують на зайняття посад державних службовців 3-7 категорії, зобов’язані подавати за місцем служби відомості про свої доходи і доходи членів сім’ї, а особи, які претендують на зайняття посад 1 і 2 категорій – також відомості про належні їй та членам її сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери. Ці відомості подаються державними службовцями щорічно;

Ø для виконання невідкладної і непередбаченої роботи за розпорядженням керівника державний службовець зобов’язаний з’являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, він також може бути відкликаний із відпустки;

Ø перебування на державній службі обмежується граничним віком: 60 років для чоловіків і 55 років до жінок;

Ø досягнення граничного віку, відмова від прийняття або порушення Присяги, неподання або подання неправдивих відомостей щодо доходів є підставою для беззастережного звільнення державного службовця з посади.

Стажування

Відповідно до ст.19 Закону України “Про державну службу”. постановою КМУ від 01.12.94 № 804 визначено, що особи, які претендують на звання державного службовця, повинні проходити стажування у відповідних державних органах з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей працівників.

Зарахування на стажування, терміни та зміни порядку його проходження оформляються наказом начальника податкової інспекції (адміністрації), в якій проводиться стажування. Під час проходження стажування працівник повинен дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку організації, в якій він проходить стажування.

Стажування проводиться з відривом від основної роботи, при цьому за місцем основної роботи працівника за ним зберігається його посада і заробітна плата. На період стажування за стажистом закріплюється державний службовець, відповідальний за стажування. Зміст стажування визначається індивідуальним планом. Після закінчення стажування робиться висновок щодо можливості використання працівника на державній службі: якщо стажист – не державний службовець, він проходить конкурс на зайняття відповідної посади, а якщо державний службовець – після успішного закінчення стажування він може бути переведений на посаду без конкурсного відбору або зарахований до кадрового резерву.

Випробування при прийнятті на державну службу

Відповідно до ст.18 Закону України “Про державну службу”, при прийнятті на державну службу може встановлюватися додаткова умова – випробування терміном до 6 місяців. Це рішення керівник може прийняти за наслідками конкурсу, стажування, просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву.

Мета випробування–перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути зафіксована в наказі про прийняття на роботу.

Якщо протягом терміну випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято (за висновком керівника підрозділу), керівник може видати наказ про звільнення працівника з посади, на яку його прийнято з випробувальним строком.

Якщо термін випробування закінчується успішно, керівник підрозділу, на посаду в якому зараховано працівника, подає керівнику організації мотивований висновок з пропозицією про присвоєння рангу державного службовця.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, відповідно до ст.17 Закону “Про державну службу” приймають Присягу, текст якої підписується державним службовцем і зберігається за місцем роботи. При прийнятті Присяги робиться відповідний запис у трудовій книжці. Крім того, державні службовці підписують попередження про спеціальні обмеження, встановлені законодавством України.

Введення на посаду – це процес порівняння необхідної кваліфікації для виконання службових обов’язків і наявних у працівника знань, навичок і здібностей.

Таким чином, введення на посаду передбачає необхідність адаптації кадрів до роботи державного службовця.

Адаптація поділяється на такі види :

1) Професійна

2) Соціально-психологічна

3) Соціально-організаційна.

Всі ці види тісно пов’язані між собою, здійснюються одночасно, хоч і розрізняються по оптимальних термінах.

На процес професійної адаптації впливають 3 фактори:

1) фактор середовища до якого здійснюється адаптація (робоче місце, технологічний процес тощо);

2) фактори, які можуть бути названі індивідуально-особистими, тобто пов’язані з адаптантом;

3) фактори управління процесом адаптації.

Соціально-організаційна включає в себе такі аспекти:

1) адміністративно-правові;

2) соціально-економічні;

3) управлінські;

4) рекреаційно-творчі.

Соціально-психологічні аспекти:

1) морально-психологічний клімат;

2) ідейна спільність;

3) згуртованість навколо громадсько значимої мети;

4) взаємна відповідальність, взаємна допомога.