Міжособистісні відносини інтервюера і інформанта в процесі інтервю.

Історики звикли працювати з письмовими джерелами, і багато хто з нас часто виявляється погано підготовленим до роботи з живими свідками минулого. Процес інтерв'ювання за своєю природою носить двосторонній характер, при цьому дуже рідко сторони розмовляють один з одним цілком на рівних. Стать, вік, етнічна приналежність, освітній рівень, соціальне походження і займане становище в суспільстві - усі ці чинники безпосередньо впливають на сприйняття учасниками інтерв'ю один одного і на стосунки влади і підпорядкування, що складаються між ними.

Ваша невербальна поведінка є дуже важливою. Уникайте відповідей типу «Угу, Ага тощо», оскільки вони записуються, а потім будуть трансктрибуватися і ви залишитеся в історії в не дуже приємному вигляді. Кивки, посмішка, похитування головою на знак того, що ви розумієте, є більш доречними. Дуже важливо підтримувати постійний зоровий контакт. Порпання в записах замість підтримання зорового контакту демонструє, що ви більше зацікавлені у своїх записах, аніж у тому, що скаже інформант. До того ж це відвертає вашу увагу від спостереження за невербальною поведінкою інформанта.

Разом з тим, часто буває необхідним мати під рукою блокнот і ручку для того, щоб записати імена чи назви, щодо яких потім потрібно буде уточнити написання, чи занотувати слова, які мають нагадати вам про нові, несподівані лінії обговорення предмету, що можуть виникнути в ході інтервю. Але намагатеся робити такі нотатки швидко.

Зрозуміло, що ми інколи відводимо погляд один від одного в ході розмови. Byron Lewis and Frank Pucelik навіть встановили, що ми відводимо очі вгору і вправо, коли ми конструюємо образи, вгору і вліво коли ми пригадуємо образи, вправо, коли ми конструємо фразу, вліво, коли ми пригадуємо звуки, вниз і вправо, коли консцентруємося на почуттях, вниз і ліворуч коли ведемо внутрішній діалог. Ви можете тримати ці особливості в умі, коли будете спостерігати за поведінкою інформантів.