Правові основи діяльності прокуратури

Організація діяльності прокуратури – це закріплена законом система правил здійснення її функцій, а також взаємовідносин органів і посадових осіб прокуратури щодо її керівництва. Засадами діяльності прокуратури є основні положення й принципи, порядок здійснення яких визначається компетенцією її органів та посадових осіб.

Організація і порядок діяльності прокуратури України визначаються:

1) Конституцією України, яка закріпила, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: а) підтримання державного обвинувачення в суді; б) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; в) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове слідство; г) нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних провадженнях, а також у разі застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст. 121);

2) Законом України «Про прокуратуру», наказами і розпорядженнями Генерального прокурора України;

3) Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним і Господарським процесуальним кодексами України, які регламентують участь прокурора у процесі;

4) Сімейним Кодексом України, що передбачає використання прокурором повноважень для усунення порушень прав і законних інтересів громадян у сфері шлюбних і сімейних відносин (ст.ст. 42, 48, 165, 170, 177, 240);

5) Кримінальним кодексом України, який передбачає відповідальність (розд. ХV) за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування й об’єднань громадян;

6) Законом України «Про звернення громадян», відповідно до якого вживаються заходи до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян і притягнення порушників до відповідальності;

7) Законом України «Про Збройні Сили України», згідно з яким здійснюється нагляд за дотриманням законодавства у діяльності Збройних Сил України;

8) нормативними актами, затвердженими постановами Верховної Ради України («Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України», Дисциплінарний статут прокуратури України).

Органи прокуратури в межах своєї компетенції розглядають питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, насамперед у галузі охорони прав людини. Основним нормативним актом є Загальна декларація прав людини, яка закріпила свободу і рівність усіх людей незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національної приналежності, соціального походження, майнового чи іншого становища тощо. До цих норм належить також Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та Конвенція про охорону материнства.

Прокуратура в межах своїх повноважень вирішує також питання, що випливають з укладених Україною міждержавних договорів (двосторонніх чи багатосторонніх). Відповідно до Закону «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачаються у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Вирішення прокуратурою питань, що випливають з міжнародно-правових норм, полягає, по-перше, у захисті гарантованих ними прав і свобод людини та громадянина і, по-друге, у реалізації повноважень, які перебувають у межах компетенції прокуратури.