Підходи до формування облікової політики стосовно розподілу загальновиробничих витрат

Для формування виробничої собівартості продукції загальновиробничі витрати слід поділяти на постійні та змінні. Адже, як було зазначено вище, до виробничої собівартості продукції (рахунок 23) включаються змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Постійні нерозподілені загальновиробничі витрати та наднормативні виробничі витрати входять до складу собівартості реалізованої продукції (рахунок 90 «Собівартість реалізації»).

Нагадаємо, згідно з п. 16 П(С)БО 16 до змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. До таких витрат можемо віднести витрати на освітлення цеху, преміальні управлінському персоналу цехів, нарахування на суми премій тощо.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування та управління виробництвом, що залишаються незміненими (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Це, наприклад, амортизація основаних засобів загальновиробничого призначення, основна зарплата з нарахуваннями управлінського персоналу цехів, заходи з удосконалення технології та організації виробництва тощо.

Перелік і склад змінних і постійних загально-виробничих витрат установлюються підприємством (п. 16 П(С)БО 16). Утім приблизний склад загальновиробничих витрат (без поділу на змінні й постійні) наведено в п. 15 П(С)БО 16.

Тобто маємо таку саму ситуацію, як і з переліком статей калькулювання. Відповідні спеціалісти розробляють перелік змінних і постійних витрат, який затверджується керівником. Потім бухгалтерія підприємства застосовує цей перелік для формування собівартості продукції. Але на відміну від переліку статей калькулювання типового переліку змінних і постійних загальновиробничих витрат Методрекомендаціями № 373 не встановлено, оскільки скласти його надто проблематично, адже на кожному підприємстві своя специфіка здійснення загальновиробничих витрат.

Установлення порядку розподілу загальновиробничих витрат

У бухгалтерському обліку для відображення загальновиробничих витрат призначено однойменний рахунок 91. Але їх потрібно розподілити між об'єктами витрат - віднести до собівартості виробленої продукції.

Змінні розподіляємо між кожним об'єктом витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Так само розподіляємо постійні витрати, тільки виходячи з нормальної потужності звітного періоду. Нагадаємо, нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва (п. 4 П(С)БО 16).

Аби здійснити розподіл, слід вибрати базу розподілу, установити очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий підприємством за умов звичайної діяльності, та встановити очікуваний розмір загальновиробничих витрат за нормальної потужності. Базу, обсяг та розмір визначають відповідні спеціалісти і затверджує керівник підприємства. У подальшому ці дані використовуються бухгалтерією при здійсненні розрахунку.

Простий та зрозумілий приклад здійснення розподілу наведено в додатку 1 до П(С)БО 16. За умовами прикладу за базу розподілу взято машино-години роботи виробничого обладнання. А нормальна потужність за звітний період визначена на рівні 10 000 маш.-год. Очікуванні загальновиробничі витрати за нормальною потужністю встановлені на рівні 70 000 грн., у тому числі змінні - 50 000 грн., постійні - 20 000 грн. У додатку також наведено фактичні показники загальновиробничих витрат і розрахунок розподілу. Отже, кожне підприємство, підставивши свої дані в приклад розрахунку, зможе отримати власні показники розподілу. Як бачимо, усе просто.