Резерв сумнівних боргів

Створення резерву сумнівних боргів у бухгалтерському обліку передбачене П(С)БО 10. Сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує, невпевненість її погашення боржником.

Величина цього резерву визначається за одним із методів, викладених у п. 8 П(С)БО 10:

- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

- застосування коефіцієнта сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися декількома способами:

- визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

- класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;

- визначення середньої питомої ваги, списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі цієї заборгованості на початок відповідного періоду за попередні три-п'ять років.

Нарахування резерву відображається проведенням Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» - Кт 38 «Резерв сумнівних боргів».

Витрати за сумнівним боргом відносяться до другої групи витрат (витрат періоду) і до собівартості продукції не мають жодного відношення.

У податковому обліку сума резерву сумнівних боргів не включається до складу податкових витрат (абзац «г» пп. 138.10.6 ПК). До цих витрат відноситься лише безнадійна дебіторська заборгованість. Водночас доходи або витрати платника можуть бути зменшені на сумнівну заборгованість, яка визначена такою згідно зі ст. 159 ПК. Але знову-таки до собівартості продукції нарахування резерву сумнівної заборгованості відношення не має.

Забезпечення виплати відпусткових

Відповідно до п. 13 П(С)БО 11 для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на виплату відпусткових працівникам (включаючи нарахування єдиного внеску) потрібно створювати забезпечення. Витрати на створення цього забезпечення щодо виробничих працівників, працівників апарату управління цехами тощо визнаються у складі загальновиробничих (Методрекомендації N2 373). Нарахування такого забезпечення відображається записом Дт 91 - Кт 471 «Забезпечення на виплату відпусток». Надалі сума цього забезпечення в загальновстановленому порядку включається до собівартості продукції.

Однак у податковому обліку відображаються витрати тільки на фактично нараховану зарплату та єдиний внесок (ст. 142, 143 ПК). Тому сума забезпечення на оплату відпусток працівників у собівартості продукції не може входити до складу податкових витрат.