Позамовний метод

Позамовний метод застосовується підприємствами, які виробляють одиничні, унікальні, експериментальні види продукції або невеликі партії продукції одного виду на окреме замовлення тощо.

Як визначено Методрекомендаціями N2 373, об'єктом обліку витрат та калькулювання за цим методом є окреме замовлення, що відкривається на один або декілька однорідних виробів. Усі прямі витрати в розрізі установлених статей калькулювання обліковуються за окремими замовленнями, а непрямі витрати відносяться до кожного замовлення згідно із затвердженою базою розподілу. По закінченні виробництва обчислюється вся фактична собівартість замовлення.

Собівартість одиниці виробу розраховується шляхом ділення загальної фактичної собівартості на кількість одиниць продукції, виготовленої за даним замовленням.

Покажемо покроково, як має діяти підприємство, що застосовує позамовний метод.

Крок 1, Підприємство отримує замовлення на виробництво певного виробу чи групи виробів (наприклад, укладає договір із покупцем на виробництво, припустимо, 1 000 каструль емальованих).

Крок 2. Планово-виробнича служба відкриває окреме замовлення (заповнює бланк замовлення, форму якого підприємство розробляє самостійно) зі своїм унікальним номером, яке виконує функції розпорядження на виконання замовлення. У подальшому всі первинні документи про витрачання ресурсів на таке замовлення повинні містити цей номер.

Крок 3. На підставі копії бланка замовлення бухгалтерія відкриває картку аналітичного обліку витрат (її форму підприємство також розробляє самостійно) із зазначенням найменування замовлення, типу та кількості виробів, замовника, строку виконання замовлення, цеху-виконавця, планової чи нормативної собівартості з розподілом за окремими статтями калькуляції, ціни тощо. Ця картка є основним реєстром обліку при позамовному методі. Окрім того, вона містить усі основні показники як планової (нормативної), так і фактичної калькуляції. У картці відображаються всі понесені у процесі виконання замовлення виробничі витрати. Наведені на кінець місяця витрати за незакінченим замовленням є незавершеним виробництвом.

Крок 4. Після виконання замовлення картка закривається. Обліковані на ній витрати повинні відповідати сальдо рахунка 23 «Виробництво» за даним замовленням. Тобто ця сума є фактичною виробничою собівартістю замовлення і списується на рахунок 26 «Готова продукція», формуючи первісну вартість виробленої готової продукції.

Крок 5. По закінченні виконання замовлення, як правило, складається окремий документ - калькуляція фактичної виробничої собівартості, її форму підприємство також розробляє самостійно. При цьому можна орієнтуватися на форму, наведену в додатку 9 до Методрекомендацій № 373 (див. фрагмент).