Методи обліку витрат

Одним з основних елементів виробничого обліку витрат є процес калькулювання. Калькулювання - це сукупність прийомів та способів обчислення собівартості, калькуляція - підраховування, обчислення собівартості одиниці продукції за елементами чи статтями витрат. Тому, визначаючи метод обліку витрат, ми одночасно визначаємо і метод калькулювання.

Метод обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції – це сукупність прийомів документування й відображення виробничих витрат, що забезпечують визначення фактичної собівартості продукції, а також віднесення витрат на одиницю продукції.

Існують різні методи обліку виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції, їх застосування визначається особливостями виробничого процесу, характером виробленої продукції (робіт, послуг), її складом, способом обробки. Вибір підприємством відповідного методу обліку витрат на виробництво здійснюється самостійно (наказом по підприємству) і залежить від ряду факторів: галузевої приналежності, застосовуваної технології, асортименту продукції, тобто від індивідуальних особливостей підприємства.

Серед усіх існуючих методів обліку виробничих витрат можна виділити два основних - позамовний та попередільний. При цьому кожен із них може базуватися також на нормативному методі. Тобто нормативний метод окремо не існує, він може бути тільки складовою обох методів.

Суть нормативного методу полягає в тому, що перед початком випуску продукції на підставі діючих норм витрат матеріальних і трудових ресурсів, кошторисів витрату розрізі встановленого на підприємстві переліку та складу статей калькулювання готується нормативна калькуляція, а після випуску продукції в розрізі того самого переліку та складу статей калькулювання -- фактична калькуляція. Дані цих калькуляцій порівнюються, виявлені відхилення аналізуються. Якщо за результатами аналізу наявні перевитрати ресурсів, їх вартість згідно із чинним законодавством може бути віднесена на винних осіб.

Особливості застосування цих методів детально викладені в Методрекомендаціях № 373. Розглянемо кожен із них окремо.