Пересичений розчин
· Концентрований розчинмістить кількість розчиненої речовини, співвимірювану з кількістю розчинника (не менше, ніж в 10 разів). Тобто, орієнтовною межею між концентрованим та розбавленим розчином є 10%.
· Розбавлений розчин– розчин з концентрацією менше 10%.
Способи вираження концентрації розчинів
· Масова частка (процентна концентрація) –маса (г) розчиненої речовини в 100г розчину:
mpp ω = –––– 100% mp |
· Молярна концентрація– кількість розчиненої речовини (моль) в 1л розчину:
υ m Cm= ––– = ––––– V MV |
· Молярна концентрація еквівалента (нормальна концентрація)– еквівалентна кількість речовини (моль) в 1л розчину:
νе m Cn= ––– = ––––– V EmV |
Електролітична дисоціація
ізолятори
Речовини напівпровідники
І роду метали
провідники
ІІ роду електроліти
Електроліти– речовини, розплави або розчини яких проводять електричний струм (основи, кислоти, солі).
Теорія електролітичної дисоціації (Сванте Арреніус):
· В розчині молекули електролітів розпадаються на іони: позитивно заряджені – катіони та негативно заряджені – аніони.
· Під дією електричного струму катіони рухаються до катоду, аніони – до аноду:
катод (–) анод (+)
· Дисоціація – процес оборотний. Разом з розпадом молекули на іони відбувається з’єднання іонів у молекули. Залежно від того, який процес переважає, розрізняють сильні, середні та слабкі електроліти.
Кількісною характеристикою розпаду молекул на іони є ступінь електролітичної дисоціації (α).
Ступінь дисоціації– це % розкладу молекул електроліту на іони:
|
· 30 – 100% сильні електроліти
· 3 – 30% середні електроліти
· до 3% слабкі електроліти
Сильні електроліти | Слабкі електроліти |
К И HCl, HBr, HI С H2SO4 Л HNO3 О HClO4, HClO3 Т HMnO4 И | КHF, H2S, HCN ИH2CO3, H2SiO3 СH2SO3 ЛHNO2 ОHClO2, HClO ТH2MnO4 ИH3PO4 H3BO3 CH3COOH |
Сильні електроліти | Слабкі електроліти |
О Сгідроксиди Н лужних та О лужноземельних В металів И | О С нерозчинні Н гідроксиди О та NH4OH В И |
С О розчинні Л І | С О нерозчинні Л І |
Дисоціація основ:NaOH ↔ Na+ + OH–
Ba(OH)2 ↔ ВаOH+ + OH– ↔ Ва2+ + 2OH–
Mg(OH)2 ↔ MgOH+ + OH– ↔ Mg2+ + 2OH–
Багатокислотні основи дисоціюють ступінчасто.
Дисоціація кислот:HCl ↔ H+ + Cl–
H2SO4 ↔ H+ + HSO4– ↔ 2H+ + SO42–
H2SO3 ↔ H+ + HSO3– ↔ 2H+ + SO32–
Багатоосновні кислоти дисоціюють ступінчасто.
Дисоціація амфотерних
гідроксидів:H+ + HZnO2– ↔ Zn(OH)2 ↔ ZnOH+ + OH–
Амфотернігідроксиди дисоціюють одночасно за типом кислот та основ.
Дисоціація солей: Al2(SO4)3 ↔ 2Al3+ + 3SO42–
Середні солі дисоціюють одностадійно.
Na2HPO4 ↔ 2Na+ + HPO42– ↔ 2Na+ + H+ + PO43–
Кислі солі дисоціюють ступінчасто: спочатку відщеплюються іони металу, потім іони гідрогену.
MgOHCl ↔ MgOH+ + Cl– ↔ Mg2+ + OH– + Cl–
Основні солі дисоціюють ступінчасто: спочатку відщеплюються кислотні залишки, потім гідроксид-іони.
Теорії кислот та основ
Теорія Арреніуса (теорія дисоціації):
· Кислота– це речовина, яка при дисоціації відщеплює катіони Н+:
HCl ↔ H+ + Cl–
· Основа– це речовина, яка при дисоціації відщеплює гідроксид-іони ОН–:
NaOH ↔ Na+ + OH–
Теорію Арреніуса використовують і в наш час, але вона обмежена лише водними розчинами і стосується основ, які містять гідроксид-іони. На основі цієї теорії неможливо пояснити основні властивості таких сполук, як амоніак та органічні аміни.
Теорія Бренстеда – Лоурі (протонна теорія):
· Кислота – це речовина, аніон, або катіон, які можуть відщеплювати катіони Н+:
HCl ↔ H+ + Cl–
H2PO4– ↔ H+ + HPO42–
NH4+ ↔ H+ + NH3
· Основа –це молекула або аніон, які можуть приєднувати катіони Н+:
NH3 + H+ ↔ NH4+
OH– + H+ ↔ H2O
Cl– + H+ ↔ HCl
Теорія Бренстеда – Лоурі пояснює дію неводних розчинників. Згідно з цією теорією неводні розчинники бувають кислотні, основні та амфотерні.
· Кислотні:
мурашина (форміатна) кислота HCOOH ↔ HCOO– + H+
оцтова (ацетатна) кислота CH3COOH ↔ CH3COO– + H+
Кислотні неводні розчинники посилюють дію слабких основ.
· Основні:
амоніак NH3 + H+ ↔ NH4+
гідразин H2N – NH2 + 2H+ ↔ +H3N – NH3+
Основні неводні розчинники посилюють дію слабких кислот.
· Амфотерні:
метанол CH3OH + H+ ↔ CH3OH2+
CH3OH ↔ CH3O– + H+
етанол C2H5OH + H+ ↔ C2H5OH2+
C2H5OH ↔ C2H5O– + H+
Обмеженість протонної теорії кислот та основ полягає в тому, що поняття кислота пов’язане лише з відщепленням протона Н+. Однак такі речовини як AlCl3, FeCl3 також виявляють властивості кислот.
Теорія Льюіса (електронна теорія):
· Кислота – це речовина, яка приєднує електронну пару за донорно-акцепторним механізмом (дає вільну орбіталь).
· Основа –це речовина, яка здатна віддавати електронну пару за донорно-акцепторним механізмом.
H H
|
H – N : + H+ → H – N H+
׀ ׀
H кислота H
основа
|
СH3 – Сl : + AlCl3 → CH3+ + Cl AlCl3
основакислота
Протонна та електронна теорії кислот та основ є сучасними і більш загальними теоріями, що пояснюють кислотні та основні властивості сполук.
Дисоціація води. Іонний добуток води.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 770;