Пересичений розчин

 

· Концентрований розчинмістить кількість розчиненої речовини, співвимірювану з кількістю розчинника (не менше, ніж в 10 разів). Тобто, орієнтовною межею між концентрованим та розбавленим розчином є 10%.

· Розбавлений розчин– розчин з концентрацією менше 10%.

Способи вираження концентрації розчинів

· Масова частка (процентна концентрація) –маса (г) розчиненої речовини в 100г розчину:

mpp ω = –––– 100% mp


· Молярна концентрація– кількість розчиненої речовини (моль) в 1л розчину:

υ m Cm= ––– = ––––– V MV

 

· Молярна концентрація еквівалента (нормальна концентрація)– еквівалентна кількість речовини (моль) в 1л розчину:

 

νе m Cn= ––– = ––––– V EmV

 

 

Електролітична дисоціація

ізолятори

Речовини напівпровідники

І роду метали

провідники

ІІ роду електроліти

 

Електроліти– речовини, розплави або розчини яких проводять електричний струм (основи, кислоти, солі).

 

Теорія електролітичної дисоціації (Сванте Арреніус):

 

· В розчині молекули електролітів розпадаються на іони: позитивно заряджені – катіони та негативно заряджені – аніони.

· Під дією електричного струму катіони рухаються до катоду, аніони – до аноду:

катод (–) анод (+)

 

 


· Дисоціація – процес оборотний. Разом з розпадом молекули на іони відбувається з’єднання іонів у молекули. Залежно від того, який процес переважає, розрізняють сильні, середні та слабкі електроліти.

 

Кількісною характеристикою розпаду молекул на іони є ступінь електролітичної дисоціації (α).

Ступінь дисоціації– це % розкладу молекул електроліту на іони:

Nдис α = –––– 100% N

 

 


· 30 – 100% сильні електроліти

· 3 – 30% середні електроліти

· до 3% слабкі електроліти

 

Сильні електроліти Слабкі електроліти
К И HCl, HBr, HI С H2SO4 Л HNO3 О HClO4, HClO3 Т HMnO4 И КHF, H2S, HCN ИH2CO3, H2SiO3 СH2SO3 ЛHNO2 ОHClO2, HClO ТH2MnO4 ИH3PO4 H3BO3 CH3COOH    

 

Сильні електроліти Слабкі електроліти
О Сгідроксиди Н лужних та О лужноземельних В металів И О С нерозчинні Н гідроксиди О та NH4OH В И  
С О розчинні Л І С О нерозчинні Л І

Дисоціація основ:NaOH ↔ Na+ + OH–

Ba(OH)2 ↔ ВаOH+ + OH– ↔ Ва2+ + 2OH–

Mg(OH)2 ↔ MgOH+ + OH– ↔ Mg2+ + 2OH–

Багатокислотні основи дисоціюють ступінчасто.

 

Дисоціація кислот:HCl ↔ H+ + Cl–

H2SO4 ↔ H+ + HSO4– ↔ 2H+ + SO42–

H2SO3 ↔ H+ + HSO3– ↔ 2H+ + SO32–

Багатоосновні кислоти дисоціюють ступінчасто.

 

Дисоціація амфотерних

гідроксидів:H+ + HZnO2– ↔ Zn(OH)2 ↔ ZnOH+ + OH–

Амфотернігідроксиди дисоціюють одночасно за типом кислот та основ.

Дисоціація солей: Al2(SO4)3 ↔ 2Al3+ + 3SO42–

 

Середні солі дисоціюють одностадійно.

 

Na2HPO4 ↔ 2Na+ + HPO42– ↔ 2Na+ + H+ + PO43–

 

Кислі солі дисоціюють ступінчасто: спочатку відщеплюються іони металу, потім іони гідрогену.

 

MgOHCl ↔ MgOH+ + Cl– ↔ Mg2+ + OH– + Cl–

 

Основні солі дисоціюють ступінчасто: спочатку відщеплюються кислотні залишки, потім гідроксид-іони.

 

Теорії кислот та основ

Теорія Арреніуса (теорія дисоціації):

· Кислота– це речовина, яка при дисоціації відщеплює катіони Н+:

HCl ↔ H+ + Cl–

· Основа– це речовина, яка при дисоціації відщеплює гідроксид-іони ОН–:

NaOH ↔ Na+ + OH–

Теорію Арреніуса використовують і в наш час, але вона обмежена лише водними розчинами і стосується основ, які містять гідроксид-іони. На основі цієї теорії неможливо пояснити основні властивості таких сполук, як амоніак та органічні аміни.

 

Теорія Бренстеда – Лоурі (протонна теорія):

· Кислота – це речовина, аніон, або катіон, які можуть відщеплювати катіони Н+:

HCl ↔ H+ + Cl–

H2PO4– ↔ H+ + HPO42–

NH4+ ↔ H+ + NH3

 

· Основа –це молекула або аніон, які можуть приєднувати катіони Н+:

NH3 + H+ ↔ NH4+

OH– + H+ ↔ H2O

Cl– + H+ ↔ HCl

 

Теорія Бренстеда – Лоурі пояснює дію неводних розчинників. Згідно з цією теорією неводні розчинники бувають кислотні, основні та амфотерні.

 

· Кислотні:

мурашина (форміатна) кислота HCOOH ↔ HCOO– + H+

оцтова (ацетатна) кислота CH3COOH ↔ CH3COO– + H+

Кислотні неводні розчинники посилюють дію слабких основ.

 

· Основні:

амоніак NH3 + H+ ↔ NH4+

гідразин H2N – NH2 + 2H+ ↔ +H3N – NH3+

 

Основні неводні розчинники посилюють дію слабких кислот.

 

· Амфотерні:

метанол CH3OH + H+ ↔ CH3OH2+

CH3OH ↔ CH3O– + H+

етанол C2H5OH + H+ ↔ C2H5OH2+

C2H5OH ↔ C2H5O– + H+

 

 

Обмеженість протонної теорії кислот та основ полягає в тому, що поняття кислота пов’язане лише з відщепленням протона Н+. Однак такі речовини як AlCl3, FeCl3 також виявляють властивості кислот.

 

Теорія Льюіса (електронна теорія):

 

· Кислота – це речовина, яка приєднує електронну пару за донорно-акцепторним механізмом (дає вільну орбіталь).

· Основа –це речовина, яка здатна віддавати електронну пару за донорно-акцепторним механізмом.

H H

:
׀ ׀

H – N : + H+ → H – N H+

׀ ׀

H кислота H

основа

:
–

СH3 – Сl : + AlCl3 → CH3+ + Cl AlCl3

 

основакислота

 

Протонна та електронна теорії кислот та основ є сучасними і більш загальними теоріями, що пояснюють кислотні та основні властивості сполук.

Дисоціація води. Іонний добуток води.








Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 1040;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2026 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.02 сек.