Розчини

– це гомогенні системи, що складаються з розчинника, розчиненої речовини та продуктів їх взаємодії.

· Дисперсна фаза –це розчинена речовина.

· Дисперсійне середовище – це розчинник.

Рідкі розчини:

1)істинні розчини – розміри розчинених частинок (атомів, молекул, іонів) менше 1нм;

2)тонкодисперсні (колоїдні) розчини – розміри частинок 1 – 100 нм;

3)грубодисперсні розчини (зависі) – розміри частинок більше 100 нм:

Ø емульсії (рідка фаза) – креми, мазі, молоко;

Ø суспензії (тверда фаза) – зависі мулу або крейди у воді.

Класифікація істинних розчинів:

· за типом розчинника: водні та неводні;

· за типом розчиненої речовини: розчини солей, лугів, кислот тощо;

· за відношенням до електричного струму: електроліти та неелектроліти;

· за концентрацією: концентровані та розбавлені;

· за ступенем досягнення межі розчинності: насичені, ненасичені та пересичені.

Слід пам’ятати, що розчинення – це фізико-хімічний процес, що не призводить до перетворення одних речовин в інші. Тому при випаровуванні розчину одержують розчинник та вихідну розчинену речовину.

Хімічні реакції при розчиненні у воді

· лужні та лужноземельні метали;

· оксиди лужних та лужноземельних металів;

· кислотні оксиди (крім SiO₂);

· бінарні сполуки (гідриди, карбіди, нітриди, фосфіди, силіциди).

При випаровуванні таких розчинів одержують не вихідні речовини, а продукти реакції.

Вплив різних факторів на розчинність речовин

· Природа речовини

Розчинність – це здатність речовини рівномірно розподілятися у вигляді малих частинок по всьому об’єму розчинника. Розчинність визначають коефіцієнтом розчинності, що дорівнює масі речовини (в грамах), що насичує 100 г розчинника при заданій температурі (S).

Ø добре розчинні речовини (S^20°C › 1г)

Ø малорозчинні речовини (S^20°C = 0,01 – 1,0г)

Ø нерозчинні речовини (S^20°C ‹ 0,01г)

· Природа розчинника

Полярні та іонні сполуки добре розчиняються у полярних розчинниках (вода, спирт), а неполярні – в неполярних (бензол, бензин, ефір, ацетон).

Подібне розчиняється в подібному!