Значення курсу «Анатомія людини» в зв’язку з вимогами теорії і практики фізичного виховання і спорту та для підготовки вчителів фізичного виховання.

Історія розвитку анатомії стосовно задач теорії і методики фізичного виховання пов'язана з іменами вітчизняних учених: А. П. Протасова, М. І. Пирогова, П. Ф. Лесгафта і М. Ф. Іваницького.

А. П. Протасов (1724—1796), учень М. В. Ломоносова, вважав, що анатомія має важливе значення для розвитку фізичної культури. Він творець першого словника анатомічних термінів. Основна увага він приділяв перекладу на російську мову іноземної медичної літератури.

М. І. Пирогов (1810 —1881) одним з перших показав зв'язок форми кісток з виконуваною ними функцією. Він вважав, що зовнішній вигляд кістки є лише здійснена ідея її призначення.

П. Ф. Лесгафт (1837 —1909) блискуче розвинув ідеї функціональної анатомії, засновані на матеріалістичних поглядах О. І. Герцена, М. Р. Чернишевського, М. А. Добролюбова.

Враховуючи єдність організму і середовища, П. Ф. Лесгафт висунув положення про спрямовану дію на організм людини фізичних вправ.

Праці П. Ф. Лесгафта, засновані на матеріалістичній філософії, на ідеї єдності організму і середовища, єдності форми і функції, заклали фундамент нового напряму в анатомії — функціонального, який став природничонауковою основою фізичного виховання.

М. Ф. Іваницький(1895 —1969) вперше запропонував метод анатомічного аналізу положень і рухів тіла людини, за допомогою якого розробив і систематизував не тільки природні локомоції (ходьба, біг, стрибки), але і ряд специфічних фізичних вправ (виси, упори, гімнастичний міст, сальто назад і ін.).

М. Ф. Іваницький розробив основи нового наукового напряму в анатомії — спортивної морфології.