Анатомічна номенклатура.
У програмі з курсу анатомії людини для студентів спеціальності 5.010201
«Педагогіка і методика середньої освіти. Фізичне виховання» передбачено знання певного мінімуму анатомічних термінів латинською мовою — міжнародною науковою мовою. Слід пам'ятати, що в основу анатомічних термінів покладено не лише латинські слова, а й слова з інших мов, зокрема грецької, арабської. Латинську термінологію треба засвоювати поступово при вивченні кожного розділу. Ці знання пригодяться на заняттях з інших дисциплін, зокрема, фізіології.
Вивчення латинських термінів треба розпочати з тих, що найчастіше трапляються в анатомічній номенклатурі для позначення різноманітних положень, напрямів, локалізації частин тіла, органів та ін.
До найбільш поширених латинських термінів належать:
anterior – передній sinister - лівий
posterior –задній medialis – до середини
superior – верхній lateralis - бічний
inferior - нижній superficialis - поверхневий
externus –зовнішній profundus - глибокий
internus – внутрішній supra - над
magnus – великий sub - під
parvus - малий inter - між
dexter - правий
Студенти повинні мати уявлення про топографію, тобто про взаємне розташування органів та їхніх частин. Для цього слід знати головні осі тіла. Це — три лінії: вертикальна і дві горизонтальні. Одна з горизонтальних ліній проходить у поперечному напрямі, друга — в передньозадньому. Всі три лінії перпендикулярні одна щодо іншої.
Треба уявляти і три взаємно перпендикулярні площини:
- фронтальну(від fгоntalis — лобовий) — проходить вертикально поперек тіла і ділить його на передню і задню частини;
— сагітальну(від sagittalis — стрілоподібний) — також вертикальну, що ділить тіло на більш чи менш симетричні праву і ліву половини. Сагітальна площина, що проходить через середню лінію тіла, називається медіальною (від medianus — середина);
— горизонтальну, або поперечну, що проходить через будь-яку точку тіла, ділячи його на верхню і нижню частини.
Схема площин в тілі людини: 1- фронтальна; 2- сагітальна;
3- горизонтальна.
Ці осі і площини є головними орієнтирами при визначенні розташування органів і окремих частин.
Під час анатомічного дослідження початкове положення тіла людини є вертикальним. В анатомії прийнято вивчати тіло людини із зімкнутими нижніми та опущеними у стані супінації (долоні повернені вперед, sиріпаtіо) — верхніми кінцівками. Зворотне положення, тобто коли долоні повернені назад, називається пронацією (рrопаtіо) (мал. 1).
У тілі людини розрізняють голову (сариt), шию (соllит), тулуб (trипсиs) і дві пари кінцівок (верхні та нижні) (тетbrае sирeгіоrеs еt іпfеrіоrеs).
Тулуб людини має два кінці — верхній (sиреrіоr) і нижній (іпtеrіоr) і чотири
поверхні — передню (апtеrіоr), задню (роstеrіоr), дві (праву й ліву) бічні (латеральні) (lаtеrаlіs dехtrа/ sіпіstrа).
На кінцівках визначають також два кінці відносно тулуба: проксимальний (рrохітаlіs), тобто ближчий, і дистальний (dіstаlіs), тобто дальший.
Для загального орієнтування й уточнення локалізації різних частин і органів тіла людини користуються площинами, проведеними в трьох взаємно перпендикулярних напрямках: стріловому - (площина спрямована спереду назад — стрілова), лобовому - (площина розташована паралельно площині лоба — лобова, або вінцева) і горизонтальному (площина, що перетинає тіло впоперек) (див. мал. 1). Стрілова площина, проведена чітко по середині тулуба, називається серединною.
Відносно зазначених площин розрізняють таке розташування частин тіла (точок та ін.): бічне, або латеральне— ближче до бічних поверхонь тіла відносно серединної площини, присереднє, або медіальне, — ближче до серединної площини, протилежне бічному, або зовнішньому; переднє, або вентральне — ближче до передньої (вентральної) поверхні; заднє, або дорзальне, — ближче до задньої поверхні тіла відносно лобової площини; верхнє, або краніальне — ближче до головного кінця, і нижнє, або каудальне — ближче до хвостового кінця тіла відносно горизонтальної площини.
Для кращого орієнтування в розташуванні та проекції внутрішніх органів на тулубі уявно проводять передню і задню серединні лінії(мал. 2). Потім на
передній поверхні грудної клітки проводять такі лінії: груднинну— уздовж зовнішнього краю груднини; середньоключичну — вертикально донизу від середини ключиці; білягруднинну— між груднинною і середньоключичною; передню, середню і задню пахвові— від переднього краю, середини та заднього краю пахвової ямки; лопаткову— через середину нижнього кута лопатки; прихребтову— через верхівки поперечних відростків хребців.
Кожна частина тіла людини може бути поділена на топографо-анатомічні ділянки.Так, у мозковому відділі голови виділяють лобову, тім'яну й потиличну ділянки. На бічній поверхні мозкового відділу є також скронева, слухова і соскоподібна ділянки. На лицевій ділянці голови розрізняють ділянки: очноямкову, підочноямкову, щічну, привушно-жувальну, виличну, носову, ротову, підборідну. Шия має передню, груднинно-ключично-соскоподібну, бічну і задню ділянки. У передній ділянці шиї розрізняють: при-середній і бічний трикутники, які відділені груднинно-ключично-соскоподібною ділянкою. Присередній трикутник складаєгься з піднижньощелепного, підпідборідного, сонного і лопатково-трахейного, бічний — з лопатково-трапецієподібного й лопатково-ключичного трикутників.
Передні та бічні ділянки грудної клітки: передгруднинна, підключична ямка, грудна, бічна грудна ділянка молочної залози, підмолочнозалозова, пахвова, пахвова ямка.
Ділянки живота: підребер'я, надчерев’я (надчеревна ямка), бічна, пупок (пупкова ділянка), пахвина (пахвинна ділянка), підчерев'я (лобкова ділянка) (мал. 3).
Ділянки спини: хребтова, крижова, лопаткова, підлопаткова, поперекова (нижній і верхній поперекові трикутники).
Ділянки промежини: відхідникова, сечово-статева.
Ділянки верхньої кінцівки: дельтоподібна, плечова (передня/задня), ліктьова (передня/задня), передплічна (передня/задня), кисті: зап'ясткова (передня/задня), тильна, долоня (долонна), пальці.
Ділянки нижньої кінцівки: сіднична, кульшова, стегна (передня/задня), коліна (передня/задня), гомілки (передня/ задня), литки, надп'ятково-гомілкова (передня/задня, закісточкова (бічна/присередня), стопи (п'яткова, тильна стопи, підошва, пальці).
Література:
1. К.Т.Титова, А.А.Гладышева Анатомия человека М:, Просвещение, 1985, стр. 3-6.
2. Г.І.Коляденко Анатомія людини К:, «Либідь» 2001, стор.3-12.
3.О.І.Свиридов Анатомія людини К:, «Вища школа» 2001, стор. 8-22.
4. М.М.Сауляк-Савицька Анатомія людини К:, «Радянська школа» 1966, стор. 3-16.
5. Б.Г.Хоменко Анатомія людини (практикум) К:, «Вища школа» 1991.
стор. 7-8.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 5494;