Анатомічна номенклатура.

У програмі з курсу анатомії людини для студентів спеціальності 5.010201

«Педагогіка і методика середньої освіти. Фізичне виховання» передбачено знання певного мінімуму анатомічних термінів латинською мо­вою — міжнародною науковою мовою. Слід пам'ятати, що в основу анатомічних термінів покладено не лише ла­тинські слова, а й слова з інших мов, зокрема грецької, арабської. Латинську термінологію треба засвоювати поступово при вивченні кожного розділу. Ці знання при­годяться на заняттях з інших дисциплін, зокрема, фізіології.

Вивчення латинських термінів треба розпочати з тих, що найчастіше трапляються в анатомічній номенклату­рі для позначення різноманітних положень, напрямів, ло­калізації частин тіла, органів та ін.

 

До найбільш поширених латинських термінів належать:

 

anterior – передній sinister - лівий

posterior –задній medialis – до середини

superior – верхній lateralis - бічний

inferior - нижній superficialis - поверхневий

externus –зовнішній profundus - глибокий

internus – внутрішній supra - над

magnus – великий sub - під

parvus - малий inter - між

dexter - правий

 

Студенти повинні мати уявлення про топографію, тоб­то про взаємне розташування органів та їхніх частин. Для цього слід знати головні осі тіла. Це — три лінії: вертикальна і дві горизонтальні. Одна з горизонтальних ліній проходить у поперечному напрямі, друга — в передньозадньому. Всі три лінії перпендикулярні одна що­до іншої.

Треба уявляти і три взаємно перпендикулярні пло­щини:

- фронтальну(від fгоntalis — лобовий) — прохо­дить вертикально поперек тіла і ділить його на передню і задню частини;

сагітальну(від sagittalis — стрілоподібний) — та­кож вертикальну, що ділить тіло на більш чи менш си­метричні праву і ліву половини. Сагітальна площина, що проходить через середню лінію тіла, називається медіа­льною (від medianus — середина);

горизонтальну, або поперечну, що проходить че­рез будь-яку точку тіла, ділячи його на верхню і нижню частини.

Схема площин в тілі людини: 1- фронтальна; 2- сагітальна;

3- горизонтальна.

 

Ці осі і площини є головними орієнтирами при ви­значенні розташування органів і окремих частин.

Під час анатомічного дослідження по­чаткове положення тіла людини є верти­кальним. В анатомії прийнято вивчати тіло людини із зімкнутими нижніми та опущеними у стані супінації (долоні по­вернені вперед, sиріпаtіо) — верхніми кінцівками. Зворотне положення, тобто коли долоні повернені назад, називається пронацією (рrопаtіо) (мал. 1).

У тілі людини розрізняють голову (сариt), шию (соllит), тулуб (trипсиs) і дві пари кінцівок (верхні та нижні) (тетbrае sирeгіоrеs еt іпfеrіоrеs).

Тулуб людини має два кінці — верхній (sиреrіоr) і нижній (іпtеrіоr) і чотири

поверхні — передню (апtеrіоr), задню (роstеrіоr), дві (праву й ліву) бічні (лате­ральні) (lаtеrаlіs dехtrа/ sіпіstrа).

На кінцівках визначають також два кінці відносно тулуба: проксимальний (рrохітаlіs), тобто ближчий, і дистальний (dіstаlіs), тобто дальший.

Для загального орієнтування й уточнен­ня локалізації різних частин і органів тіла людини користуються площинами, проведе­ними в трьох взаємно перпендикулярних напрямках: стріловому - (площина спрямована спереду на­зад — стрілова), лобовому - (площина розташована паралельно площині лоба — лобова, або вінцева) і го­ризонтальному (площина, що перетинає тіло впоперек) (див. мал. 1). Стрілова площи­на, проведена чітко по середині тулуба, на­зивається серединною.

Відносно зазначених площин розрізня­ють таке розташування частин тіла (точок та ін.): бічне, або латеральнеближче до бічних поверхонь тіла відносно серединної площини, присереднє, або медіальне, — ближче до серединної площини, протилежне бічно­му, або зовнішньому; переднє, або вент­ральне — ближче до перед­ньої (вентральної) поверхні; заднє, або дор­зальне, — ближче до задньої по­верхні тіла відносно лобової площини; верхнє, або краніальне — ближ­че до головного кінця, і нижнє, або кау­дальне ближче до хвосто­вого кінця тіла відносно горизонтальної площини.

Для кращого орієнтування в розташу­ванні та проекції внутрішніх органів на тулубі уявно проводять передню і задню серединні лінії(мал. 2). Потім на

передній поверхні грудної клітки проводять такі лінії: груднинну— уздовж зовнішнього краю груднини; середньоключичну — верти­кально донизу від середини ключиці; білягрудниннуміж груднинною і середньоключичною; перед­ню, середню і задню пахвові— від передньо­го краю, середини та заднього краю пах­вової ямки; лопатковучерез середину нижнього кута лопатки; прихребтовучерез верхівки поперечних відростків хребців.

Кожна частина тіла людини може бути поділена на топографо-анатомічні ділян­ки.Так, у мозковому відділі голови виді­ляють лобову, тім'яну й потиличну ділян­ки. На бічній поверхні мозкового відділу є також скронева, слухова і соскоподібна ділянки. На лицевій ділянці голови роз­різняють ділянки: очноямкову, підочноямкову, щічну, привушно-жувальну, виличну, носову, ротову, підборідну. Шия має передню, груднинно-ключично-соскоподібну, бічну і задню ділянки. У передній ділянці шиї розрізняють: при-середній і бічний трикутники, які відділені груднинно-ключично-соскоподібною ді­лянкою. Присередній трикутник складаєгься з піднижньощелепного, підпідборідного, сонного і лопатково-трахейного, біч­ний — з лопатково-трапецієподібного й лопатково-ключичного трикутників.

Передні та бічні ділянки грудної клітки: передгруднинна, підключична ямка, груд­на, бічна грудна ділянка молочної залози, підмолочнозалозова, пахвова, пахвова ямка.

Ділянки живота: підребер'я, надчерев’я (надчеревна ямка), бічна, пупок (пупкова ділянка), пахвина (пахвинна ділян­ка), підчерев'я (лобкова ділянка) (мал. 3).

Ділянки спини: хребтова, крижова, лопаткова, підлопаткова, поперекова (нижній і верхній поперекові трикутники).

Ділянки промежини: відхідникова, се­чово-статева.

Ділянки верхньої кінцівки: дельтопо­дібна, плечова (передня/задня), ліктьо­ва (передня/задня), передплічна (пе­редня/задня), кисті: зап'ясткова (пере­дня/задня), тильна, долоня (долонна), пальці.

Ділянки нижньої кінцівки: сіднична, кульшова, стегна (передня/задня), колі­на (передня/задня), гомілки (передня/ задня), литки, надп'ятково-гомілкова (пе­редня/задня, закісточкова (бічна/присередня), стопи (п'яткова, тильна стопи, підошва, пальці).

 

 

Література:

1. К.Т.Титова, А.А.Гладышева Анатомия человека М:, Просвещение, 1985, стр. 3-6.

2. Г.І.Коляденко Анатомія людини К:, «Либідь» 2001, стор.3-12.

3.О.І.Свиридов Анатомія людини К:, «Вища школа» 2001, стор. 8-22.

4. М.М.Сауляк-Савицька Анатомія людини К:, «Радянська школа» 1966, стор. 3-16.

5. Б.Г.Хоменко Анатомія людини (практикум) К:, «Вища школа» 1991.

стор. 7-8.








Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 4082; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию, введите в поисковое поле ключевые слова и изучайте нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам понравился данный ресурс вы можете рассказать о нем друзьям. Сделать это можно через соц. кнопки выше.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2021 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.007 сек.