Трансформація системи владних інститутів у регіоні

Крах світової системи соціалізму, поява на початку 1990-х рр. нових незалежних – у розумінні автономії від політичного впливу СРСР – центральноєвропейських країн поставили на порядок денний наступне питання: вибору методів і форм здійснення політико-правових перетворень, зокрема у системі державно-владних інститутів. У контексті поставленої суспільно-політичної мети – переходу до демократії – країни регіону здійснили ряд кардинальних, якісних реформ, що дозволили сформувати систему ефективного державного управління європейського взірця. Глибина, інтенсивність, результативність інституційних перетворень визначалася, з одного боку, соціальними і політичними реаліями та стратегічними цілями, з іншого – траєкторією історичного розвитку суспільств. Попри складність трансформаційного шляху окремих країн регіону, на сучасному етапі Польща, Угорщина, Чеська і Словацька Республіка є інтегрованими у регіональні, загальноєвропейські та євроатлантичні структури, що свідчить про успішність перетворень.

Процес реформування системи інститутів здійснювався на основі норм нових чи оновлених конституційних актів, що забезпечувало якнайбільшу легітимізацію здійснюваних політико-правових перетворень. Розвиток конституційного законодавства в країнах Центральної Європи зафіксував спектр можливих способів реконструкції та синтезу довоєнних конституційних норм, елементів соціалістичних основних законодавчих актів, конституційних стандартів західних демократій і досвіду власної постсоціалістичної практики. На сучасному етапі конституційні норми всіх країн, що складають так звану «класичну» Центральну Європу відповідають потребам консолідованої демократії.

Сформована система структур державної влади в країнах Центральної Європи складає необхідну інституційну основу для функціонування демократичного політичного режиму і, зауважимо наперед, ключові політичні актори у своїй діяльності не виходять за межі встановлених демократичних правил і норм.