Філософська концепція марксизму.

Марксизм – соціально-філософське та політичне вчення, започатковане німецькими мислителями К. Марксом (1818 – 1883) та Ф. Енгельсом (1820 – 1895). Марксизм набув великого поширення у світі, особливо у 20 ст. В республіках СРСР до 1991 р. він був офіційною державною ідеологією. Багато видатних мислителів та політичних діячів вважали себе марксистами. В Росії це були Плєханов, Ленін, Троцький, Сталін, в Китаї – Мао Цзедун, на Кубі – Ф. Кастро та Че Гевара, тощо. Марксизм було створено у середині 19 ст. за результатами критичного переосмислення реальних протиріч західної капіталістичної цивілізації. Основним її протиріччям, за Марксом та Енгельсом, є протиріччя між суспільним характером розвитку виробничих сил, що його було досягнуто в період домінування великої промисловості, та приватним, суто капіталістичним привласненням матеріальних благ (перш за все, йдеться про приватну власність на засоби виробництва). Внаслідок цього у капіталістичному суспільстві має місце, з одного боку, непримирима класова протилежність між бідними і багатими, між найманими робітниками та буржуа, а з другого – ринкова анархія, що періодично дезорганізує процеси капіталістичного виробництва. Як показує К. Маркс, при великому промисловому виробництві у капіталістичному суспільстві йде швидке накопичення матеріальних благ і, водночас, виникає об’єктивна технічна необхідність у суспільній (сумісній) праці багатьох людей. Але, попри все, привласнення основних матеріальних благ залишається приватним. Останнє веде до гальмування подальшого розвитку виробничих сил суспільства і, навіть, до їх часткової руйнації – капіталістичне суспільство входить у фазу глибокої кризи, яка є для нього неминучою.

Якщо тепер розглянути марксизм як переважно філософську концепцію, то можна визначити його як таку філософію, що в основі має матеріалістичне розуміння людської історії. Суспільство, його розвиток та сили, що їм рухають, марксизм тлумачить, виходячи із матеріальних за своєю природою факторів. Головний із цих факторів – то є фактор економічний: характер суспільства, його структура визначаються тим способом виробництва, що є панівним на певному історичному етапі суспільного розвитку. Притім, процес суспільного розвитку має діалектичний характер (Маркс та Енгельс переосмислили діалектику Гегеля у матеріалістичному дусі). Суспільний розвиток то є об’єктивний діалектичний процес, що закономірно розгортається спочатку в економічній, а потім і у духовній сфері суспільного життя. Загострення діалектичних протиріч, які укорінені в виробничій сфері, неухильно веде до якісних змін у суспільстві – революційного переходу від одного суспільного ладу до іншого. Такий перехід здійснюється через боротьбу різних суспільних сил, що об’єднуються у класи відповідно до своїх матеріальних інтересів. Коли відбувається зміна суспільного ладу, то змінюється також і панівний клас.

Капіталізм не є вічним суспільним ладом. Протиріччя, що йому притаманні, неминуче призведуть до революційного вибуху. Капіталізм як суспільний лад буде знищено. (Тут не обійдеться без насильства, без збройної боротьби). Замість капіталізму сформується новий, більш розвинутий – комуністичний лад, де протиріччя капіталізму будуть усунені (“будуть зняті”, як міг би сказати Гегель). Комуністичне суспільство – то є суспільство безкласове. В комуністичному суспільстві не повинно бути економічного чи політичного панування одного класу над другим, а також не повинно бути соціальної нерівності, пригнічення та експлуатації людей. Якщо так, то комуністичне суспільство в змозі буде створити найбільш сприятливі умови щодо вільного розвитку кожної людської особи. Вільний і всебічний розвиток кожного стане запорукою розвитку всіх людей, всього суспільства. При комуністичному ладі буде реалізовано принцип – “від кожного за його здібностями, кожному за його потребами”. Щоб створити таке справедливе суспільство необхідно буде замінити приватну власність на засоби виробництва суспільною власністю і, крім того, розподілити владу у суспільстві таким чином, щоб вона більше не концентрувалася у руках привілейованих груп і, через це, стало можливим народне самоврядування. Але слід пам’ятати, що перехід від капіталізму до комунізму не можливо буде здійснити за один етап. Спочатку треба буде запровадити перехідний лад – соціалізм, який можна розглядати як першу фазу комунізму. При соціалізмі буде дійсним такий принцип “від кожного за його здібностями, кожному за його працею”.

Контрольні питання:

1. Чому філософію І. Канта називають критичною? Що саме там критикується?

2. Чому гегелівська “абсолютна ідея” не стоїть на місці? Що її штовхає уперед? Якою є кінцева мета цього руху та розвитку?

3. Яку головну ваду бачить Л. Фейєрбах у гегелівському ідеалізмові?

4. Роз’ясніть – що то значить – матеріалістичне розуміння історії?