Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

Людвіг Фейєрбах (1804 – 1872) – видатний німецький філософ-матеріаліст, представник німецької класичної філософії. В молоді роки знаходився під впливом гегелівського ідеалізму. У 1830-х роках перейшов на позиції матеріалізму, піддавши критиці філософію Гегеля за її зв’язок з релігією. На противагу Гегелю, Л. Фейєрбах розглядав філософію та релігію як такі світорозуміння, що є несумісними. Сам Л. Фейєрбах на протязі всього свого життя досліджував релігію і, як філософ-матеріаліст та атеїст, вів з нею послідовну боротьбу.

Чому релігія така живуча? Фейєрбах роз’яснює, що причина цього укорінена в людській природі, а також в обставинах людського життя. У першу чергу, слід вказати на притаманне людині відчуття залежності та безсилля щодо непідвладних їй сил та природних стихій. Людське безсилля шукає вихід і знаходить його в надії та в утішанні. Так виникають образи богів (Бога), що є породженнями людської фантазії. До цих богів людина починає звертатися зі своїми сподіваннями. Але слід розуміти, що Бог (боги) є проекцією людського духу, який відчужується від людини і якому починають приписувати самостійне існування. Відбувається так, що цей відчужений від людини дух перетворюється із людського творіння у творця людини, його починають вважати першопричиною всього сутнього, а саму людину ставлять від нього у залежність. І виходить так, що відчужений людський дух стає “вищою істотою” – Богом.

Чому Фейєрбах відкидає релігію? Тому, що релігія паралізує прагнення людини до покращення свого життя у реальному світі і підмінює його покірливим очікуванням божественної винагороди у потойбічному світі. Таким чином, релігія заважає справам перетворення цього реального світу.

Замість релігійного культу (поклоніння) Фейєрбах пропонує впровадити культ людини. Девізом своєї філософії Фейєрбах проголошує тезу “людина людині є Бог”. Саме людина, за його думкою, є “єдиний, універсальний та вищий предмет філософії”. Філософія повинна сфокусуватися на вивченні людини. Філософія повинна стати антропологією – всеохоплюючим вченням про людину. Світ, за Фейєрбахом, є органічною цілісністю, у центрі якої – людина. Притім, людину слід розглядати конкретно, бо вона є матеріальний об’єкт з усіма притаманними йому природними властивостями та, водночас, суб’єкт, що мислить, має ті чи інші моральні якості, прагне до особистого щастя. Але ніяка людина, ніяке особисте “Я” не може бути щасливим без “Ти”, без другого. Через взаємозв’язок “Я” і “Ти”, через їхнє єднання у самовідданій любові, стає можливою істинна людська моральність, коли особисте прагнення до щастя переростає межі егоїзму і людина людині дійсно стає Богом.