Поняття податкової політики і основні критерії її проведення

Податкова система і податкова політика, що залежить від суб'єктивних намірів державних структур, відносяться до понять надбудови.

Податкова політика – це діяльність держави у сфері встанов­лення, правового регламентування та організації стягнення пода­тків і платежів. Вона реалізується через систему податків, подат­кових ставок і пільг. Метою податкової політики є формування державного бюджету за одночасного стимулювання ділової акти­вності підприємців.

Податки в руках одних є засобом стабілізації та економічного прогресу, в інших – процесом саморуйнування. Ось чому, про­водячи податкову політику, враховують п'ять основних критері­їв, які забезпечують оптимальний вплив податкової політики на інтереси платників податків і держави:

– фіскальної достатності;

– економічної ефективності;

– соціальної справедливості;

– стабільності;

– гнучкості.

Критерії фіскальної достатності зводяться до того, що, прово­дячи податкову політику, необхідно забезпечити таку величину податкових надходжень, яка є бажаною для інтересів держави, що виходять з її соціально-економічної доктрини.

1. Досліджується пропорційна залежність між величиною по­даткових надходжень і рівнем оподаткування:

y = A₁∙ T,

y – величина податкових надходжень;

A₁ – коефіцієнт залежності;

T – норма оподаткування.

2. Залежність економічної ефективності діяльності суб'єктів господарювання від рівня оподаткування досліджується через прямий вплив податків на величину чистого доходу, прибутку даного суб'єкта. Ця залежність виглядає так:

Yn = A₂ / T,

де Yn – величина чистого прибутку,

A₂ – коефіцієнт залежності прибутку від продажу.

Графічно це можна зобразити так:

3. Суть критерію справедливості доцільно розглядати у двох аспектах:

1) скорочення реальних доходів громадян – платників податків внаслідок сплати податків;

2) повернення частки номінальних доходів, що перерозподіляються за допомогою податків через бюджет у вигляді фінансованих державою суспільних благ і трансфертних платежів (наці­ональна безпека, правопорядок, охорона здоров'я і освіта).

Перший аспект відображається так:

РД = НД – (Аз ∙ Т₀)

РД – реальні доходи;

НД – номінальні доходи;

Аз – коефіцієнт залежності обсягу реальних доходів платни­ків податків від рівня оподаткування;

Т₀ – рівень оподаткування.

Як бачимо, рівень оподаткування має обернений вплив на ве­личину реальних доходів: чим вищий рівень оподаткування у дер­жаві, тим нижчі реальні доходи громадян.

Другий аспект відображається так:

,

де СБ – суспільні блага;

Т – норма оподаткування;

А_н – рівень залежності обсягу суспільних благ від норми оподаткування.

Між величиною рівня оподаткування і розміром СБ існує пев­на параболічна залежність: із збільшенням рівня оподаткування збільшується розмір фінансованих державою суспільних благ і трансфертних платежів. Але збільшення це не прямолінійне, адже темпи росту СБ відстають від темпів росту норми оподат­кування.

В реальному економічному житті необхідним є оптимальне поєднання всіх перерахованих критеріїв. Це досягається за допо­могою розв'язання системи рівнянь:

y = А₁ ∙ Т

y_n = А₂ / Т

РД =НД – (А₃ ∙ Т)

Для окремих держав можливі різні варіанти поєднання пер­ших трьох критеріїв. Все залежить від обраних коефіцієнтів за­лежності A_і (і = 1...4), основою для встановлення яких є соціаль­но-економічна доктрина держави.

Важливе місце в проведенні податкової політики відводиться критерію стабільності, який передбачає незмінність правового регламентування справляння податків протягом певного подат­кового періоду. При існуванні цього критерію досягаються два позитивні аспекти:

1) суб'єкти господарювання мають можливість правильно врахувати вплив податків на результати кінцевої діяльності;

2) покращується робота як податкоплатників, так і органів державної податкової адміністрації. Постійно догматичною по­даткова політика не може бути. Відбуваються зміни в економіч­них процесах, тому вона повинна своєчасно реагувати на них. У цьому полягає зміст критерію гнучкості. Але зміни мають від­буватися на зламі податкових періодів (один рік закінчується – інший починається). Єдність критеріїв забезпечує оптимальну ді­євість податкової політики.