Тема 3. Податкова система і податкова політика США

1. Становлення податкової системи, етапи фіскальної політики

Основні події фіскальної історії США Закон про розпродажу (приватизацію) фонду федеральних земель. (Переглядався в 1804, 1820, 1841, 1862 рр. Згідно Homestead Act 160 акрів землі коштували 18 дол.) 1787 р. Створення Міністерства фінансів США (U.S. Department of the Treasury) 1789 р. 10-та поправка до конституції США (Білль про права). Проголошення рівності фінансових прав властей штатів із федеральним урядом 1791 р. “Горілчаний бунт” (Whiskey Rebellion) – заворушення, викликані запровадженням федерального податку на віскі 1794 р. Протекціоністський тариф на бавовняні та шерстяні вироби.Переглядався в 1824, 1828, 1846, 1857 рр. 1816 р. Уряд США за 7,2 млн. дол. викуповує в Росії Аляску 1867 р. Створення Служби внутрішніх доходів (Internal Revenue Service) 1862 р. Протекціоністський тариф Мак-Кінлі 1890 р. Протекціоністський тариф Вільсона 1894 р. Протекціоністський тариф Дінглі 1897 р. 16-та поправка до конституції. Введення федерального податку на прибуток корпорацій 1908 р. Запровадження федерального податку на особисті доходи 1913 р. Введення прогресивного податку на спадщину 1916 р. “Акт про бюджет і звітність”. Створення Головного контрольно-ревізійного управління 1921 р. Штат Джорджія першим запроваджує податок з продаж Президент Ф. Рузвельт проголошує фінансово-економічну політику “Нового курсу” (New Deal) 1933 р. Скасування податку на виборців (Poll tax) 1964 р. На гастролях у США квартет “Бітлз” виконує пісню “Збирач податків” 1971 р. „Податковий бунт” (Taxpayer’s Revolt) у Каліфорнії. Поправка до конституції штату („Пропозиція тринадцяти”) про обмеження податку на нерухомість 1% вартості майна 1978 р. “Закон про збалансований бюджет” (закон Гремма-Рудмена-Холлінгса) 1985 р. Радикальна податкова реформа, зниження рівня і спрощення оподаткування 1986 р. Податкова реформа, вдосконалення адміністрування податків 2000 р.

В науково-теоретичному плані в перші сто років існування США американська фінансова думка знаходилася під впливом західноєвропейських учених. Оригінальні роботи американських авторів появилися з другої половини XIX ст. Так, Генрі Джордж (1839–1897) у книзі “Прогрес і бідність” (1879 р.) висунув ідею націоналізації земельної ренти в формі заміни всіх податків єдиним податком на землю. Попри свою утопічність, ця пропозиція принесла автору світове визнання. В 1892 р. виходить видатна праця Едвіна Селігмена (1861–1939) “Перекладання і сфера дії податків”, у 1894 р. – “Прогресивне оподаткування в теорії та на практиці”. Ці роботи цитують донині.
З другої половини ХХ ст. американська фінансова наука зайняла домінуючі позиції. У 1959 р. виходить досі не перевершений за науковим рівнем підручник Ричарда Масгрейва “Теорія державних фінансів (Дослідження державної економіки)”. В монографії “Економіка податкового бунту” (1979 р.) Артур Лаффер оприлюднив тепер широко відому “криву Лаффера”, яка зробила його знаменитим і слугувала теоретичним обґрунтуванням податкової реформи 1986 р. Світове визнання заслуг американської школи фінансової науки стало особливо помітним після нагородження в 1986 р. Джеймса Б’юкенена Нобелівською премією – першого в історії цих нагород ученого-фінансиста. Б’юкенен – автор і співавтор багатьох монографій, у тому числі і роботи “Влада накладати податки” (1980 р.). Основна ідея Б’юкенена: в сфері державних фінансів, оподаткування зокрема, інтереси осіб, які приймають рішення (від простого виборця до президента) і в сукупності формують суспільний вибір (public choice), визначаються не одними економічними, але й соціальними, політичними, культурними та іншими неекономічними мотиваціями. Щоправда, за визнанням самого лауреата, в розробці фіскально-бюджетних аспектів вчення про суспільний вибір, що стало новим словом у теорії державних фінансів, він опирався на роботи представників італійської і шведської шкіл фінансової науки. Вільям Вікрі (1914–1996), другий лауреат Нобелівської премії, крім іншого, відомий розробкою концепції оптимального прибуткового податку в розрахунку на довготерміновий період життя платника, а не в щорічному вирахуванні.