Державні видатки і методи їх фінансування.
Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Категорія «державні видатки» виражає ту частину фінансових відносин, що обумовлена використанням централізованих і децентралізованих фондів.
Фінансові відносини виникають в процесі перерозподілу національного доходу між суб’єктами економічних відносин як передача чистого доходу із одного виду суспільного виробництва в інше у відповідності програм економічного і соціального розвитку країни, з програмами структурних економічних перетворень. Такий перерозподіл в значній мірі зумовлений формуванням в Україні сталої економічної системи, якій необхідна державна підтримка перспективних галузей виробництва. В цих умовах державні видатки відбивають дві сторони єдиного розподільчого процесу-розчеплення фонду централізованих грошових коштів на складові частини, призначені для матеріального виробництва і невиробничої сфери, які отримують державні асигнування.
Зміст і характер видатків пов’язані з функціями держави.
Державні видатки здійснюються через систему бюджетних та позабюджетних фондів, державних підприємств та організацій.
Організація державних видатків здійснюється на засадах:
Ø цільового використання коштів;
Ø безповоротності;
Ø 
економії.
Державні видатки, що спрямовані на забезпечення потреб держави можна розділити на чотири категорії. До першої категорії видатків відносяться послуги загального призначення:
Ø державне управління;
Ø судова влада:
Ø міжнародна діяльність;
Ø фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;
Ø національна оборона;
Ø правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави.
Видатки «Державне управління» забезпечують функціонування:
законодавчої влади (апарату Верховної Ради України, апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати Верховної Ради України);
виконавчої влади (апарату Кабінету Міністрів України, апарату Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та її місцевих органів, місцевих державних адміністрацій органів місцевого самоврядування);
утримання Президента України та його апарату; утримання фінансових та фіскальних органів (апарату Державної фіскальної служби, апарату казначейської служби); консультанти, постійні або тимчасові комісії, чи комітети, створені при державних установах.
У видатках на державне управління найбільшу частку становлять кошти на оплату праці (75 відсотків). Працівники органів державного управління мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу». Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інші надбавки.
Посадові оклади державних службовців встановлюються від рівня складності та відповідальності виконуваних службових обов'язків. З метою досягнення оптимальної державної структури органів виконавчої влади, їх чисельності потрібний системно-функціональний підхід у визначенні. Зростання частки приватних підприємств повинно зменшувати навантаження на середні ланки державного управління і відповідно збільшувати штати на рівні підприємницьких структур. Скорочення державного сектору приводить до підвищення значимості органів функціонального управління (комітетів) за рахунок міністерств, що здійснюють галузеве лінійне управління.
Наступні видатки «Судова влада» включають судові установи, юридичну допомогу, консультації, вирішення питань в судовому порядку.
Видатки на міжнародну діяльність забезпечують утримання дипломатичних і консульських комісій, розміщених за кордоном та при міжнародних організаціях. Ці видатки сприяють розповсюдженню інформації, проведення культурних заходів за кордоном через роботу бібліотек, інформаційних і культурних центрів. Для проведення дослідницьких робіт з питань зовнішньої політики створюються науково-дослідні інститути. Фінансування видатків на міжнародну діяльність здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Фундаментальні наукові дослідження в напрямку придбання нових наукових знань, або відкриття нових галузей науки. Ці витрати не направлені на будь-яку конкретну практичну мету.
Видатки на національну оборону, згідно із Законом України «Про оборону України», спрямовані на фінансування заходів держави щодо підготовки до збройного захисту в разі виникнення збройного конфлікту чи збройної агресії.
Оборонні видатки - це грошові витрати, пов'язані з утриманням збройних сил, фінансуванням розвитку оборонної промисловості, воєнних досліджень, а також видатки на ліквідацію їх наслідків.
Оборонні видатки розподіляються на три групи: прямі, побічні та приховані.
Ø Прямі оборонні видатки зв'язані з утриманням і навчанням особового складу Збройних сил, придбанням, утриманням та експлуатацією озброєння, воєнної техніки та майна, проведенням науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, витратами на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам тощо. Прямі оборонні видатки за економічними ознаками відображають розмежування коштів, направлених на поточні і капітальні видатки.
Ø Побічні оборонні видатки пов'язані з утриманням збройних сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війни (погашення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім'ям загиблих, виплата репарацій).
Ø Приховані оборонні видатки за своїм характером та значимістю належать до оборонних видатків, але фіксуються у видатках цивільних міністерств та відомств фінансування видатків на оборону здійснюється за кошти Державного бюджету України в межах тих обсягів, що визначаються щорічно Законом України «Про Державний бюджет України».
Видатки на правоохоронну діяльність і безпеку держави зумовлені природою і функціями держави, необхідністю захисту її внутрішніх і зовнішніх інтересів.
До них відносяться видатки на утримання підрозділів, закладів, регулярні та допоміжні сили. Ця категорія підрозділяється на підрозділи: органи внутрішніх справ, внутрішні війська, прокуратура, кримінально виправна система, прикордонні війська, Служба безпеки України, пожежна охорона, Національна гвардія України, Головне управління урядового зв'язку, інші правоохоронні органи (управління державної охорони, спеціалізовані монтажно-експлуатаційні підрозділи). Сюди ж відносять видатки на утримання розвідувальних органів, національного бюро розслідування.
Друга категорія видатків охоплює вартість суспільних і соціальних послуг. До них відносяться послуги, що надаються суспільству і безпосередньо громадянам: освіта, охорона здоров'я, соціальний захист і соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство, культура та мистецтво, засоби масової інформації, фізична культура і спорт.
Важливим напрямом витрачання державних коштів є освіта. Система освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно пов'язаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання, загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, вищі навчальні заклади 1-2 та 3-4 рівнів акредитації, які класифікуються у відповідності з встановленими рівнями, післядипломна освіта та інші заклади в галузі освіти, що виділені окремими підрозділами. Це закріплено в Законі України «Про освіту», прийнятому 23.05.1991 р. зі змінами та доповненнями.
Видатки, спрямовані на фінансування освіти, здійснюються за такими групами закладів:
Ø Дошкільна освіта: дитячі садки - звичайні, санаторні, спеціалізовані;
Ø Загальна середня освіта: загальноосвітні школи, в тому числі школи-дитячі садки, спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні змінні школи. До закладів середньої освіти відносяться заклади соціальної допомоги і реабілітації: школи-інтернати, загальноосвітні школи санаторного типу, інтернати для дітей сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування; школи для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку, загальноосвітні заклади соціальної реабілітації, позашкільні заклади освіти (музичні школи, художні школи, спортивні заклади);
Ø Професійно-технічна освіта: професійно-технічні заклади освіти -училища, спеціалізовані курси, технічні училища соціальної реабілітації;
Ø Вища освіта: вищі заклади освіти І-ІІ рівнів акредитації та вищі заклади освіти ІП-ІУ рівнів акредитації;
Ø Післядипломна освіта: інститути, академії післядипломної освіти Ш-ІУ рівнів акредитації, центри підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення; інші заклади і заходи в галузі післядипломної освіти;
Ø Інші заклади і заходи в галузі освіти: придбання підручників, методична робота, утримання централізованої бухгалтерії, служб технічного нагляду, централізованого господарського обслуговування та інші заклади освіти. Фінансування видатків на освіту здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, підприємницьких суб'єктів, додаткових позабюджетних коштів.
Видатки на охорону здоров'я здійснюються за групами закладів і заходів.
Ø Лікарні широкого профілю: заклади, де медична допомога стаціонарним хворим надається під безпосереднім наглядом кваліфікованого медичного персоналу. Лікарні включають управління, контроль та матеріальне забезпечення роботи лікарень, клінік,які не спеціалізуються в будь-якій одній галузі. Сюди відносяться видатки на будівництво лікарень, придбання обладнання, медикаментів та предметів загального призначення;
Ø Спеціалізовані медичні заклади: медичні заклади, які забезпечують лікування певних видів захворювань і обслуговування певних типів пацієнтів (легеневих захворювань, онкологічних тощо); станції швидкої і невідкладної медичної допомоги; поліклініки і амбулаторії, спеціалізовані поліклініки забезпечують організацію роботи, медичними амбулаторними послугами;
Ø Фельдшерсько-акушерські пункти: організовують роботу, забезпечують медикаментами, обладнанням, інвентарем, а також проводять капітальний ремонт і поточне утримання приміщень;
Ø Санаторно-епідеміологічна служба: організовує і веде роботи з матеріального забезпечення, проводить капітальний ремонт та здійснює поточне утримання закладів. Сюди ж відносяться видатки на утримання лабораторій, що безпосередньо обслуговують ці заклади, а також видатки на підготовку і розповсюдження серед населення інформації з питань охорони здоров'я;
Ø Поставка медичної техніки: медичного обладнання, інструментів, протезів та іншої продукції, що використовується у медичній практиці;
Ø Прикладні дослідження та експериментальні розробки, пов'язані з запобіганням, діагностикою, лікуванням та розповсюдженням захворювань.
Кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних і місцевих програм охорони здоров'я, фундаментальних досліджень з цих питань. Кошти не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються і відповідне зменшення фінансування на наступний період не проводиться.
Відомчі та інші заклади охорони здоров'я фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ, організацій, які вони обслуговують.
Світовою практикою застосовуються дві моделі фінансування охорони здоров'я:
Ø державна - фінансування здійснюється з державного бюджету (Великобританія, Канада, Італія, Австралія);
Ø змішана (бюджетно-страхова) - передбачає фінансування цільових програм і оплату медичної допомоги малозабезпечених, соціально-незахищених верств суспільства за рахунок держави і органів місцевого самоврядування. За тих, хто працює, платять підприємства й установи (Фінляндія, Швеція, Норвегія, США).
Ця модель передбачає страхування громадян за кошти Державного бюджету України, коштів підприємств, установ і організацій та власних внесків громадян.
Однією з головних функцій держави є соціальний захист та соціальне забезпечення. Держава законодавчо гарантує виконання програм, пов'язаних з вирішенням питання соціальної захищеності та соціального забезпечення громадян через:
Ø виплату пенсій та допомоги коштами державного бюджету, що перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій;
Ø військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, а також всі надбавки до пенсій з державного бюджету;
Ø пільги ветеранам війни і праці;
Ø допомога сім'я з дітьми;
Ø інші види соціальної допомоги.
Соціальне забезпечення полягає у наданні соціальної допомоги особам, або групам осіб з особливими потребами - неповнолітні, інваліди, молодь і т. інше.
Організація і управління діяльністю житлового та комунального господарства, проведення оцінки результатів їх діяльності об'єднується категорією «Житлово-комунальне господарство».
До комунального господарства відносяться заклади, відомства, управління, пов'язані з розробкою та організацією всіх аспектів діяльності в галузі постачання питною водою, гарячою водою, теплопостачання, каналізації, а також очистка води, регулювання цін. Невід'ємною частиною робіт є заходи благоустрою міст, райцентрів, селищ міського типу, а також питання готельного господарства.
Житлово-комунальні послуги супроводжуються видатками на санітарні заходи, пов'язані зі збором та вивезенням сміття і відходів, експлуатацією каналізаційних систем і очисткою вулиць (поливання вулиць, вивезення снігу, освітлення вулиць) та утримання підприємств побутового обслуговування, ремонтно-будівельних робіт.
Видатки «Культура і мистецтво» охоплюють організацію діяльності в галузі культури і мистецтва. Правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури закріплені у законодавстві України про культуру за такими напрямами:
Ø реалізація суверенних прав України у розвитку культури;
Ø відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають на території України;
Ø забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості;
Ø вільний доступ до культурних цінностей;
Ø соціальний захист працівників культури.
Ø Ці видатки спрямовані на фінансування заходів:
Ø мистецтво: творчі спілки, театри, філармонії, музичні колективи і ансамблі, мистецькі заклади;
Ø культура: бібліотеки, музеї та виставки, заповідники, палаци та будинки культури, школи естетичного виховання;
Ø кінематографія;
Ø архівна справа;
Ø інші заходи в галузі мистецтва і культури: державні премії в галузі мистецтва і літератури.
Фінансування установ культури і мистецтва здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів, коштів від надання послуг, а також коштів підприємств, організацій, громадських об'єднань.
Відповідно до основ законодавства про культуру для фінансової підтримки цих закладів можуть утворюватися державні та місцеві фонди розвитку культури.
До видатків «Фізична культура і спорт» належать:
Ø фінансування заходів, спрямованих на утримання національних збірних команд України; проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних шкіл, організацій, проведення перепідготовки тренерських кадрів, міжнародне співробітництво. Сюди включають субсидії професійним командам або окремим спортсменам.
Ø фінансова підтримка громадських організацій.
Заходи з фізичної культури і спорту фінансуються за рахунок державного, місцевих бюджетів, добровільних спортивних товариств, благодійних внесків і пожертвувань.
До третьої категорії відносяться державні видатки на регулювання економічної діяльності. В цих розділах відображені такі державні завдання, як економічний розвиток, створення нових робочих місць, організація роботи транспорту, охорона навколишнього середовища.
До витрат на розвиток економіки включають такі групи видатків:
Ø промисловість та енергетика;
Ø сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство;
Ø транспорт, шляхове господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика;
Ø інші послуги пов'язані з економічною діяльністю;
Ø охорона навколишнього природного середовища;
Ø попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;
Ø поповнення державних запасів і резервів.
Порядок надання підтримки визначається Кабінетом Міністрів та Національним банком, які затверджують Положення про надання підтримки з бюджету. У ньому визначається порядок підготовки, розгляду і затвердження проектів використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, бізнес-планів і проектів санації цих підприємств, відповідальність сторін за додержання умов надання фінансової підтримки.
Фінансова підтримка підприємств з бюджету надається відповідно до рішень Кабінету Міністрів України на поворотній або безповоротній основі з метою запобігання банкрутству, оздоровлення фінансового стану підприємств. Фінансова підтримка підприємству може бути надана на один рік (короткострокова) і на 2-5 років (довгострокова).
На безповоротній основі надається фінансова підтримка за умов:
Ø якщо збитки, завдані стихійним лихом, перевищують суму коштів, відшкодованих обов'язковим страхуванням;
Ø для відшкодування витрат підприємствам, яким загрожує банкрутство;
Ø відновлення платоспроможності окремих підприємств, що мають стратегічний суспільний інтерес.
В інших випадках фінансова підтримка надається на поворотній основі.
Підприємства, які потребують фінансової підтримки для запобігання банкрутству, оздоровлення фінансового стану складають проекти використання коштів у вигляді проекту санації та бізнес-плану. Зазначені проекти узгоджуються з Міністерством економіки і подаються на розгляд Міжвідомчої комісії з питань санації державних підприємств, яка подає у Кабінет Міністрів України пропозиції щодо надання підтримки та її обсягів.
Фінансова підтримка галузей економіки і підприємств надається через такі форми:
Ø відстрочка і розстрочка плати податків і обов'язкових платежів до бюджету;
Ø списання і реструктуризація податкової заборгованості;
Ø звільнення від податків окремих підприємств, використання спеціальних режимів оподаткування.
Видатки держави на розвиток сільського виробництва спрямовуються на:
Ø поліпшення земельних ресурсів;
Ø сільськогосподарське виробництво - державна програма селекції у тваринництві, птахівництві, закладання і догляд за молодими садами, виноградниками; підтримка селянських господарств і таке інше;
Ø закупівлю сільськогосподарської продукції і техніки;
Ø дослідні та практичні розробки в галузі сільського господарства;
Ø цільові державні програми.
За рахунок державних бюджетних коштів фінансуються також видатки на лісове господарство, рибальство, мисливство, водне господарство.
Четверту групу державних видатків формують:
Ø витрати на обслуговування державного боргу (внутрішнього та зовнішнього);
Ø витрати на формування державних цільових фондів, які включені до Державного бюджету відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік;
Ø видатки, не віднесені до основних груп: видатки Резервних фондів, видатки на проведення виборів та референдумів, кошти, що передаються до бюджетів інших рівнів.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 1104;