Сутність і призначення бюджету держави.
Економічні відносини між державою, юридичними особами і громадянами формуються за допомогою бюджетного механізму ресурсів і перерозподілу доходів. Бюджет, як метод інституційного механізму забезпечує ефективну за обсягами та структурою ресурсів і надає грошові кошти для фінансування затрат на виконання державою своїх функцій на безповоротній основі. Завдяки бюджетному методу акумулюється і витрачається значна частина бюджету. Інша частина бюджету формується і використовується на кредитній основі: надходження у формі внутрішніх позик, іноземних кредитів і витрати у вигляді бюджетних позик, кредитів іншим державам.
Економічний зміст бюджетних відносин визначається об'єктами грошових відносин які є джерелами формування дохідної бази бюджету є валовий внутрішній продукт, частина якого у вигляді прибутку і заробітної плати виступають як джерела безповоротного формування бюджетних доходів; національне багатство, частина якого, через механізм приватизації об'єктів державної власності і муніципальної, продажу золотовалютних резервів, слугують джерелом безповоротного формування бюджетних коштів; тимчасово вільні грошові кошти підприємств, збереження громадян, залучені державою на поворотній основі і у вигляді позик (через продаж на фінансовому ринку облігацій та інших цінних паперів, отримання кредиту під заставу, державного пакету акцій підприємств) для поповнення бюджетних доходів; на кінець, іноземний фінансовий капітал, що залучається державою у вигляді державних позик від окремих держав або міжнародних фінансово-кредитних установ, для поповнення бюджетних доходів.
Видатки бюджету виражають фінансові відносини пов’язані виконанням державою конституційних функцій - економічної, соціально-оборонної, стабілізаційної та інших. Отже економічними відносинами, які виникають у зв'язку з розподілом грошових коштів держави і їх використання мають назву бюджетних.
Цікавим, є те, що формування бюджетних відносин у прикладному аспекті базуються на історичному процесі еволюції суспільства - від трансформації натурального господарства у грошову становлення держави з її економічною та фінансовою системами.
Термін "бюджет" поширився у офіційних документах лише на початку XIX ст. Французький економіст Штурм Р. у своїй роботі "Бюджет" систематизував погляди вчених щодо сутності бюджету як законодавчого акту, офіційного звіту, відомості рівноваги державних доходів і видатків. Полярність визначення бюджету як економічної категорії відображають її складну природу.
На початку XX ст. було сформульовано визначення поняття бюджету, яке стало класичним «Державний бюджет є акт, що містить попереднє схвалення доходів і видатків»[1]
Подальший розвиток суспільних наук, у тому числі права, фінансів вплинуло на формування поглядів, суспільності і ролі бюджету. За теорією права "закон" - це акт, що схвалюється вищим представницьким органом державної влади. А періодичність прийняття законів про державні бюджети не надає самим бюджетам ознак закону.[2] Бюджет не встановлює загальнообов'язкові норми, а регулює відносини бюджетний кодекс. В тім, бюджету надається особливий статус, який передбачає ухвалення закону, що регламентує бюджетні відносини, на поточний рік. Це відноситься до державного бюджету. Щодо місцевих бюджетів держава не видає щорічних законів.
Однак за Тлумачним словником В. Даля бюджет визначається як "кошторис,облік, розрахунок, розпис, рахунок доходів і видатків... державний кошторис". За словником Брокгауза (1861 р.) під бюджетом, з державницькоїточки зору, слід розуміти як загальний орієнтовний закон на основі якого складається розпис.
Професор (російський) І. Н. Озеров в "Основи фінансової науки" (1910 р.) досліджував розбіжності між поняттям "бюджет" і "розпис" за його визначенням бюджет є планом ведення державного господарства на певний проміжок часу. Цифровим вираженням цього плану, що затверджується законодавчою владою є розпис.
За визначенням вченого розпис є лише додатком до бюджетного закону
певного конкретного випадку. Бюджет визначає загальні норми складання затвердження фінансового плану, а розпис представляє сам фінансовий
план на певний період часу. Розпис є цифровою частиною плану ведення
державного господарства.
З'ясування змісту поняття державного бюджету вплинуло на еволюцію щодо його визначення та визначення бюджетного розпису.
Фінансова думка за радянських часів дає різноманітні прикладе визначення державного бюджету, який розглядається як:
Ø економічна категорія;
Ø фінансовий план держави;
Ø централізований фонд грошових коштів;
Ø централізована ланка фінансової системи.
За визначенням В. М. Радіонової (російської вченої) державний бюджет як економічна категорія виражає фінансові відносини, що виникають між державою та іншими учасниками суспільного виробництва в процесі планомірного розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту утворення централізованого фонду грошових коштів держави.
Законодавчими актами за радянських часів бюджет характеризувався виключно як фінансовий план держави. Радянська фінансова наука зосереджувала свою увагу на дослідженні державного бюджету, а не бюджету загалом. За умов соціалізму державний бюджет обіймав усі інші види бюджетів, які не були самостійними.
Підхід щодо з'ясування суті бюджету, як фінансового плану зберігся у законодавчих документах із фінансових питань і нині.
Бюджет за визначенням Бюджетного кодексу України є "план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань, функцій, які здійснюються органами державної влади, Автономної РК та органами місцевого самоврядування".
Запровадження засад самостійності кожного бюджету стало можливим вести мову про бюджет як про державний,
Нині, державний бюджет як сутність бюджетів країни замінено поняттям "зведений бюджет". Бюджет, який складається на рівні країни для задоволення загальнодержавних потреб називається загальнодержавним бюджетом.
Українські вчені зробили вагомий внесок у вивчені бюджетних питань та розбудови бюджетної системи України. Серед тих, чиї праці виходили наприкінці XIX - на початку XX ст. були М. І. Туган-Барановський, Мирнікова М.Х.
Дослідження бюджетних відносин проводиться і сучасними вченими оскільки особливості формування дохідної бази та напрямки використання бюджетних коштів вирізняються в різних економічних системах.
Для порівняння: економічна система радянських часів була сформована на засадах розподільних і перерозподільних відносинах та відпрацьованих правилах господарювання. За теорією інституціоналізму ринкова економіка є системою глобального обміну ефективність якого забезпечують економічні обмеження. Напрацьовані правила господарювання, відшліфована правова система, загальновизнаний етичний кодекс взаємодії, сформовані ринкові інститути, традиції державного регулювання. У сукупності усі умови формують інституційне середовище, яке визначає абсолютно специфічні риси та особливість конкретного господарського механізму, той мікросвіт економіки, що найбільш чітко характеризує неповторність зовні подібних систем в різних державах. За визначенням німецького вченого В.Ойкена [3] економічний процес завжди і всюди протікає в рамках певних форм, тобто історично заданого господарського порядку. Узагальнюючи існуючі в економічній практиці підходи до визначення та трактування поняття "бюджет" представимо у вигляді схеми (рис. 5)[4].
Законодавство встановлювалося десятиліттями, а окремі базові принципи та положення не змінювалися уже кілька століть. Внесення ж поправки є тривалим і непростим, вимагає складних процедур. Так, в США обсяги фінансування бюджетних агенцій та видаткові програми змінюються з року в рік лише на незначний відсоток.
Інкременталістський шлях трансформації бюджетної системи стосується не тільки загальних обсягів доходів і видатків але структурних параметрів бюджету.
В нашій державі об'єктивні потреби швидкої трансформації практично всіх його підсистем привели до обрання шляху радикального реформування. Це пояснюється виникненням законодавчих помилок у законодавчому процесі. В результаті бюджетна система України носить надмірний перерозподільний характер. З іншого боку в Україні первинний розподіл доходів серед громадян є досить нерівномірним тому існує необхідність вирівнювання добробуту, обсяги державного сектору. Існують суттєві розбіжності між суспільними запитами і практикою.
У державах з більш однорідним за доходами населенням, які не потребують масштабного бюджетного перерозподілу спостерігаються "великі" бюджети. Отже, чим більша "обмінна" суть бюджету, тим значніші його розміри відносно ВВП. Для цього потрібно змінювати самі політичні обмеження, інституційне середовище, в якому твориться бюджетна політика.
Рис.5. Види бюджету.
Втім, незважаючи на наявність відмінностей у функціонуванні бюджету в різних економічних системах, спільним є те, що бюджет є надійним і ефективним інструментом регулювання економічних і соціальних процесів через законодавчі акти, які жорстко регулюють використання бюджетних коштів( рис. 6).
Рис.6. Бюджетне законодавство України.
Конституція України визначає загальні положення формування бюджету. На виконання засад та положень Конституції України був розроблений і прийнятий Бюджетний кодекс України. Він є основою прийняття закону про Державний бюджет України, який визначає розмір видатків держави на загальносуспільні потреби, та інших законів, що регулюють окремі питання бюджетних відносин.
Основна частина бюджетних відносин формується у процесі розподілу і перерозподілу вартості національного доходу. При первинному розподілі НД у державному бюджеті зосереджуються грошові кошти у вигляді :
Ø частини податку на добавлену власність;
Ø відрахувань на соціальне страхування.
На етапі вторинного розподілу НД у державному бюджеті накопичуються кошти через проведення:
Ø різних видів платежів;
Ø внески;
Ø 
податки.
Бюджет є основним інструментом здійснення фінансової політики держави. В доходах бюджету відображається податкова політика, у видатках - пріоритетні напрямки вкладень коштів.
Держава впливає на розвиток економіки шляхом мобілізації та використання бюджетних коштів, формування фондів споживання і нагромадження - створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку економіки, забезпечення макроекономічної рівноваги.
Бюджет як інструмент регулювання розвитку економіки України, має свої особливості. Суть цих особливостей полягає в тому, що бюджету належить провідне місце в системі регулювання економіки держави з перехідним характером. Адже, формування економіки України вимагає не тільки реформування відносин власності, а й визнання за територіями власника на засоби виробництва, землю, надра землі, водні ресурси, що створює необхідні передумови для формування нового економічного механізму.
Зрушенню структури економіки передує розрахунок виробничої раціональної структури господарства яка забезпечує високий рівень ефективності виробництва. Така комплексна програма має представляти систему заходів законодавчого, організаційного, економічного характеру з чіткою постановкою цілей, розрахунком необхідних ресурсів. В цих умовах має діяти складна, розгорнута система розподілу і перерозподілу доходів на таких засадах:
Ø встановлення залежності між зусиллями влади та формування доходів відповідних бюджетів;
Ø встановлення заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів адміністративного вилучання доходів для бюджетів вищого рівня.
Проте, сьогоднішня практика зведеного бюджетного планування у своїй основі зберігає риси старого механізму перерозподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи. В 2013 р. частка державного бюджету у зведеному становила 77,6%. Це дає підстави говорити про високий рівень централізації у розподілі і перерозподілі фінансових ресурсів. Відповідно, держава має надавати фінансову допомогу на проведення структурної перебудови економіки, на впровадження нових технологій, підтримки комплексної програми енергозбереження. Ці витрати не дуже привабливі для банківського кредитування і залучення як іноземних так і вітчизняних інвестицій. Бюджетної підтримки у розвитку сучасного високотехнологічного виробництва потребує машинобудування, вугільна та легка промисловість.
Державної підтримки потребує агропромислове виробництво: охорона земель, охорона і захист лісів, водних ресурсів, здійснення національних досліджень. Організація соціального захисту села. Важливим напрямком впливу бюджету на економіку села є перегляд митних тарифів на імпорт окремих видів сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів; проведення цінової політики, спрямованої на досягнення паритетності товарообміну між сільськогосподарським виробництвом та іншими видами виробництва національної економіки.
На кінець, державні видатки не тільки позитивно впливають на темпи зростання економіки, але важливо яка їхня функціональна структура бюджетних ресурсів та який очікуваний рівень їхньої віддачі.
В останні роки на поточні видатки направляється 81,0 відсоток видатків державного бюджету України, а на капітальні - 19,0 відсотків, із них 49,7 - трансферти установам, організаціям.
Перебудова структури видатків є однією зі складових впроваджувальних заходів, спрямованих на структурну перебудову економіки та її стабілізацію. З падінням рівня інфляції скорочуються видатки і, якщо скороченню підлягає споживання, а не капіталовкладення, то вищі внутрішні заощадження повинні привести до збільшення капіталовкладень (не у вигляді придбання обладнання для установ) і забезпечити зростання. Але залежно від того, який тип споживчих видатків, якими є реакція приватного господарства та заходи в інших видах виробництв, приріст виробництва може скоротитися принаймні за невеликий проміжок часу.
З іншого боку, на рівень і склад видатків значною мірою впливають заходи структурної перебудови і стабілізації економіки: зміни процентних ставок вливають на обслуговування внутрішнього боргу. Зовнішній борг і витрати на імпорт залежать від обмінного курсу, індексовані заробітна плата, пенсії залежать від рівня інфляції; а попит на певні програми (охорони здоров'я) пов'язаний з рівнем доходів.
Водночас зміна відсоткових ставок та обмінного курсу, інфляція та зростання доходів впливають на доходи держави.
Оцінка економічного і соціального розвитку України вказує на те, що державні капітальні вкладення були основою важеля державної економічної політики, спрямованої на забезпечення структурної перебудови економіки. В
Україні не було практики проведення оцінки державних інвестицій, конкретних державних програм. Таку оцінку мають провести незалежні установи шляхом збору й аналізу даних і завершувати поданням звіту відповідним органам. Якісну оцінку державних інвестицій слід провести передусім в областях де простежується марнотратство державних коштів. Оцінку інвестиційних проектів, встановлення їх корисності можна проводити за допомогою відомих наукових методів: відношення очікуваного доходу до витрат, період окупності державних програм. У такий спосіб можна домогтися оздоровлення фінансів регіону; розподіл і перерозподіл доходів поставити бюджети у залежність від ресурсів створюваних на території. Самі розміри відрахувань у бюджети мають відповідати рівню економічного і соціального розвитку регіону.
В кінцевому підсумку стає зрозумілим, що в умовах ринкових відносин діє складна розгорнута система розподілу і перерозподілу доходів, зокрема надходжень у бюджет. Це вимагає нової системи побудови нормативів розподілу доходів, диференціацій та їх кількісних характеристик.
Економічна суть бюджету держави, як економічної категорії, виражається у його функціях – розподільній, контролюючій і функції з забезпечення існування держави.
Розподільча функція обумовлена тим, що у відносини з бюджетом вступають усі учасники суспільного виробництва незалежно від форми власності та галузі діяльності. Об’єктом бюджетного розподілу і перерозподілу є чистий дохід суспільства. Однак, це не виключає можливості перерозподілу через бюджет і частини вартості необхідного продукту (податок на доходи фізичних осіб), а іноді і національного багатства.
Завдяки розподільній функції бюджету відбувається накопичення грошових коштів в руках держави та їх подальше використання задля задоволення суспільних потреб. В результаті розподілу і перерозподілу відбувається формування грошових коштів - державного і місцевих бюджетів, фондів соціального страхування, фондів пенсійного забезпечення та інших цільових фондів.
Держава через розподільну функцію, втручається у процес суспільного виробництва-регулювання господарської діяльності підприємств, підсилення виробничої активності підприємств.
Через бюджет держава впливає на процес формування НД, накопичення грошових коштів, галузь споживання, процеси демонополізації економіки і усуспільнення виробництва.
На кінець, ні одна ланка фінансової системи не здійснює такого багаторівневого (республіканського, обласного, міського бюджетів) перерозподілу грошових коштів як бюджет.
Контролююча функціяполягає в тому, що бюджет об’єктивно, через формування та використання коштів держави, віддзеркалює економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки. Під час формування доходів бюджету контроль здійснюється за достовірністю і правильністю стягувань різноманітних платежів, податків, дотримання встановлених пропорцій між ними, визначення податкової бази, дотримання міри пільгового оподаткування, термінів поступлення доходів. При розподілі бюджетних коштів контролюється ефективність їх використання, їх цільовому призначенню.
Бюджетний контроль здійснюється за створенням, розподілом і перерозподілом сукупного продукту, валового внутрішнього продукту, національного доходу, чистого доходу, за пропорціями шо складаються в процесі перерозподілу національного доходу. В перехідних умовах бюджет є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету прямо залежить від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальні гарантії населенню залежить від стану надходжень до бюджету. Формування доходів та видатків бюджету пов'язано з основними макроекономічними показниками розвитку держави на відповідний рік. (табл. 2).
У 2010 році частка доходів зведеного бюджету України становила 28,7 відсотка. У 2011 р. він підвищується до 30,3 відсотка,а у 2012-2013 рр. знову зростає відповідно до 31,6 та 31,2 відсотка.
Видатки зведеного бюджету у 2010 році становила 34,5 відсотка до ВВП,у 2011-замітно знизилися -31,7 відсотків , у 2012-2013 рр. ця частка стрімко зростає ,відповідно до 35 і 34,3 відсотка.
Таблиця 3
Співвідношення показників бюджету України з валовим внутрішнім продуктом (в %)
| Показники | Роки | |||
| (9 міс.) | ||||
| ВВП, млрд грн | 1095,0 | 1314,0 | 1408,9 | 1046,1 |
| Питома вага доходів бюджету у ВВП | 28,7 | 30,3 | 31,6 | 31,2 |
| Питома вага видатків бюджету у ВВП | 34,5 | 31,7 | 34,3 | |
| Питома вага дефіциту бюджету у ВВП | 5,9 | 1,7 | 3,8 | 3,4 |
Світовий довід переконує,що роль держави у розподільних процесах має зростати, і бюджет у цьому плані є найдосконалішим засобом для здійснення державою зазначеної функції. У більшості країн світу через бюджет перерозподіляється від 30 відсотків до 50 ВВП. Проблема полягає в тому,як віднайти виважені форми й методи цього перерозподілу ,що в умовах України є найважливішим.
Функція забезпечення дієвості держави- передусім створення матеріально-фінансової бази функціонування держави утримання апарату держави, президентської влади, законодавчої і виконавчої влади, правоохоронних і митних органів, податкової служби. В структурі витрат державного бюджету на ці цілі у 2010 р. припадало 3,2 відсотка ВВП або 12,4 відсотка від всіх видатків бюджету,а в 2012-2013 рр. ці витрати складали відповідно 3,8 відсотка і 14,0 відсотка.
Суттєві витрати несе Україна на утримання дипломатичних представництв, внески у міжнародні організації, представником яких є Україна. На ці цілі держава тратить від 2,5 до 5 відсотків державного бюджету.
Посилення функцій, які виконує бюджет значною мірою залежить від чинників економічного рівня, соціального та політичного характеру.
Виходячи з того, що бюджет з одного боку є передумовою і результатом розвитку суспільства можна виділити фактори, які впливають на формування бюджету і його використання. Поміж них можна виділити такі групи:
а) економічні;
б) соціальні;
в) політичні.
Економічні чинники в значній мірі, зв’язані з макроекономічними процесами, що відбуваються у сфері суспільного виробництва.
Сюди відносяться:
Ø сукупний продукт;
Ø валовий внутрішній продукт (ВВП);
Ø національний доход;
Ø економічний ріст (спад) виробництва;
Ø продуктивність праці;
Ø співвідношення між розвитком групи А і Б;
Ø податкова політика (ставки податків, податкові пільги, види і структура податків).
До численних економічних чинників бюджетного планування слід віднести і інвестиційні затрати у розвиток господарства, співвідношення коштів, що ідуть на споживання і накопичення.
Соціальні фактори формування і використання бюджету в значній мірі обумовлені особливостями відтворення робочої сили і населення в цілому. Сюди слід віднести фінансові кошти, що направляються на освіту, охорону здоров’я , соціально-культурні заходи, соціальний захист населення, а також величину суспільного фонду споживання, обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працюючих, розмір споживчої корзини та інше.
Політичні фактори безпосередньо зв’язані із забезпеченням обороноздатності країни і підтримкою правопорядку, посилення законодавчої і виконавчої влади. Іншими словами здійснення регулюючих функцій демократичної держави.
Отже, призначення держави – це створення матеріальної основи для реалізації демократичною державою своїх регулюючих функцій.
Вище розглянуті функції бюджету об’єктивні рівно ж як об’єктивно і сама категорія «бюджету». Однак, використання бюджету в якості інструменту розподілу , контролю та забезпечення виконання державою своїх функцій можливо тільки при створеному державою належного механізму який є втіленням бюджетної політики і відображає конкретну спрямованість бюджетних відносин в галузях економічного, соціального розвитку, здійснення екологічних, природо запасних заходів.
Роль державного бюджету у регулюванні економічними, соціальними процесами проявляє себе через бюджетний механізм, який є ланкою структури фінансового механізму, що адекватно відображає фінансові відносини між суб’єктами бюджетних відносин.
Виходячи із визначення, що фінансовий механізм включає в себе види, форми і методи організації фінансових відносин, засоби кількісного визначення і якісного співвідношення, бюджетний механізм характеризується системою багатьох видів податків, доходів, різноманітних направлень використання бюджетних коштів, методів бюджетного фінансування. Регулювання економічними процесами через бюджетний механізм здійснюється шляхом маневрування грошовими коштами, які поступають у розпорядження держави. Інструментом мобілізації грошових коштів у руках держави є бюджет. Саме через маневрування бюджетними (державного бюджету, місцевих бюджетів) можна впливати на темпи і пропорції розвитку суспільного виробництва в цілому.
Через такі фінансові інструменти як податки, обсяг фінансування, державні інвестиції, бюджетні програми можна впливати на різноманітні сторони господарювання, що сприятиме прискоренню, оновленню основних виробничих фондів, інновацій і т. ін.
Функціонування бюджетного механізму відбувається за допомогою особливих економічних форм – доходів і видатків які виражають послідовні етапи перерозподілу вартості суспільного продукту, який концентрується у руках держави. Кожна із них має специфічне суспільне призначення доходи слугують фінансовою базою діяльності держави, видатки - задоволення суспільних потреб.
3.2. Бюджет - основний фінансовий план.
В практиці розрізняють такі поняття: бюджет як економічна категорія; бюджет як основний фінансовий план.
Бюджет як фінансовий план – це система формування і використання централізованих грошових коштів. З даної точки зору бюджет як фінансовий план являє собою законодавчо встановлений розпис державних доходів і видатків. Як фінансовий план він відображає економічну, соціальну, військову, зовнішню політику держави. Фінансовий план держави формується на основі прогнозних показників соціально-економічного розвитку країни на поточний рік. Узагальнені показники і структура доходів та видатків органічно пов’язані з обсягами ВВП, доходу і визначаються податковою системою та бюджетно-фінансовою політикою держави.
Бюджет держави входить у загальну систему фінансових планів України і займає поміж них домінуючу ланку, є координуючою і провідною ланкою, завдяки чому забезпечується утворення і функціонування єдиної системи планів країни.
До складу єдиної системи фінансових планів України входять:
1. Державний бюджет України.
2. Місцеві бюджети.
3. Бюджети соціального страхування і соціального забезпечення населення.
4. Бюджет Пенсійного фонду України.
5. Баланси доходів і видатків державних, приватних, спільних підприємств і організацій.
6. Фінансові плани громадських організацій.
7. Кошториси організацій невиробничої сфери.
8. Фінансові плани державного і приватного майнового та особистого страхування.
Взаємозв’язок між державним бюджетом і системою фінансових планів України полягає в тому, що фінансові плани підприємств, акціонерних товариств і галузей матеріального виробництва складаються у вигляді спеціального розділу “Взаємовідносини з бюджетом”. В ньому відображаються суми платежів в бюджет і асигнувань з бюджету.
Фінансовий план держави взаємопов’язаний із балансом грошових доходів і видатків громадян. В дохідній частині балансу показані зарплата, пенсії, стипендії інші виплати, а у видатковій частині – обов’язкові платежі в бюджет (податки, платежі) і страхові відрахування у Пенсійний фонд.
Доходи бюджету представляють собою грошові канали акумулювання у бюджетній системі значної частини грошових поступлень, які виражають відносини між державою з одного боку і юридичними особами та громадянами з іншого боку.
Головним джерелом поступлень у бюджет є ВВП. Наступним джерелом є національне багатство – доходи від приватизації державної і муніципальної власності, від продажу земельного запасу поступають у бюджет.
Отже, економічний зміст доходів бюджету визначається об’єктами грошових відносин, які є джерелами формування доходів, частини бюджету. Це, передусім ВВП, частина якого через прибуток, заробітну плату, через податковий механізм, є джерелом безплатного формування бюджетних доходів. Це національне багатство, частина якого слугує джерелом безплатного формування бюджетних доходів через механізм приватизації об’єктів державної і муніципальної власності і реалізації золотовалютних резервів. Це і тимчасово вільні грошові кошти підприємств та жителів України, що залучаються державою на основі повернення через продаж на фінансовому ринку облігацій, отримання кредиту під заставу державного пакету акцій великих підприємств з системою поповнення бюджетних доходів. Це, на кінець, іноземний фінансовий капітал, який залучається у кредитній формі (через отримання позик від інших держав або міжнародних фінансово-кредитних установ) задля поповнення бюджету.
В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома причинами:
Ø надання їм законодавчої сили ;
Ø необхідністю здійснення державного контролю за цими коштами.
Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:
1) рівновага доходів і видатків;
2) перевищення доходів над видатками;
3) бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами.
Рівновага доходів і видатків – це збалансованість доходів і видатків, їх рівність. Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит.
Дефіцит бюджету – це складне явище, яке не може мати однозначної оцінки. Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету складає від 2 до 15% ВНП при середньосвітовій його величині 4,5 %.
Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного зростання держави, спричинює негативні соціальні наслідки. Однак, у науковій літературі зустрічається твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. В тих країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов’язково буде впливати на господарське життя в майбутньому.
Визначають різні види бюджетного дефіциту. Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними подіями та обставинами.
За визначенням бюджету як фінансового плану розрізняють бюджет:
Ø фактичний;
Ø структурний;
Ø циклічний.
Відповідно виділяють фактичний бюджетний дефіцит, структурний бюджетний дефіцит, циклічний бюджетний дефіцит. Фактичний бюджет відображає реальні видатки, доходи, дефіцит за певний період; структурний бюджет відображає якими мають бути видатки, доходи і дефіцит відповідно до потенційного обсягу виробництва, а циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміну видатків, доходів і дефіциту, які формуються внаслідок не потенційного розвитку виробництва, а коли економіка країни перебуває у стані кризи або зростання (визначається дією автоматичних стабілізаторів). Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.
1. За формою прояву дефіцит бюджету поділяється на відкритий і прихований:
Ø відкритий – офіційно визнаний у законі про бюджет;
Ø прихований – офіційно не визнається.
Його форми:
Ø завищення планових обсягів доходів;
Ø включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту.
2. За причинами виникненнябюджетний дефіцит буває:
Ø вимушений, який є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів країни;
Ø свідомий визначається характером фінансової політики держави. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності. За їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
3. За критерієм впливу на економікубюджетний дефіцит поділяється на:
- активний бюджетний дефіцит, який є наслідком свідомого збільшення державних видатків, що спричинює неможливість збалансувати бюджет;
- пасивний дефіцит бюджету,що зумовлений економічною кон’юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів. Таким чином, пасивний дефіцит можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом.
Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і видатків бюджету. Конкретні заходи в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету.
Джерелами покриття дефіциту виступають:
1. державні позики.
2. грошова емісія.
Використання державних позик вимагає:
Ø наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;
Ø довіри з боку кредиторів до держави;
Ø заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок високих гарантій повернення боргу і процентної політики);
Ø наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути і сплатити проценти.
З цією метою необхідно :
1) посилити і вдосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
2) підвищити рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;
3) запровадити контроль економії бюджетних коштів;
4) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб’єктам господарювання;
5) запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що є основою формування доходів і видатків бюджету, при плануванні використовувати нормативи бюджетної забезпеченості.
| Дефіцит Державного бюджету України | ||||||
| Обсяг дефіциту, млрд. грн. | 9,8 | 12,5 | 35,5 | 64,3 | 23,6 | 53,5 |
| у % до ВВП | 1,4 | 1,3 | 3,9 | 5,5 | 1,7 | 3,8 |
Фінансовий стан країни характеризується рівнем збалансованості бюджету за допомогою кількісних і якісних показників. У зіставлені дохідної і видаткової частини бюджету сальдо може характеризувати збалансованість бюджету, набувати форми надлишку (профіцит) або дефіциту, коли видатки перевищують доходи. Незбалансованість бюджету при його виконанні призводить до накопичення кредиторської заборгованості державного бюджету та створення «прихованого дефіциту бюджету», який створюється в умовах обліку дефіциту на основі касового виконання.
Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність в державі. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит. Бюджетний дефіцит призводить до росту державного боргу - загальної суми накопичених бюджетних дефіцитів минулих літ.
Причинами дефіциту є:
Ø спад виробництва;
Ø зниження ефективності функціонування структурних змін в
Ø економіці;
Ø великі воєнні витрати;
Ø неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання;
Ø діяльність тіньової економіки;
Ø нецільове використання бюджетних коштів, та інші.
При визначенні дефіциту бюджету позики і кредити у доходи бюджету не враховуються.
За економічним змістом бюджетний дефіцит виражає ту частину видатків які не можуть бути покриті за рахунок запланованих доходів і потребують, з боку Уряду, певних заходів спрямованих на його усунення.
В першу чергу це:
Ø зміни у податковій і кредитній політиці, спрямовані на
Ø пожвавлення зростання виробництва;
Ø скорочення видатків по всіх статтях кошторисів на утримання апарату управління.
В іншому разі дефіцит бюджету стає податком громадян країни.
Дефіцит бюджету явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливого значення набувають його розміри та методи ліквідації.
Для України однією із складних проблем є визначення реальної величини бюджетного дефіциту, яка відповідала б світовим стандартам.
За методикою розрахунку безпечних обсягів дефіциту для України Т.Вахненко[5] пропонує 1,2% ВВП. Наявність дефіциту державного бюджету понад 2,3-2,9% ВВП може сприяти погіршенню кон'юктури фондових ринків в Україні, мати дестабілізуючий характер і негативно впливати на кризову ситуацію.
У всесвітньому вимірі існує тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту - 4-5% ВВП.
Бюджетний дефіцит, що перевищує 5% ВВП призводить до різкого зниження інвестиційної активності, що переростає в подальшому у різноманітні форми кризових явищ.
У бюджетному менеджменті використовують різні види бюджетного дефіциту за:
Ø формою прояву - відкритий, прихований;
Ø причинами виникнення - вимушений, свідомий;
Ø напрямом дефіцитного фінансування - активний, пасивний;
Ø часом дії - тимчасовий, стійкий .
Офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік є відкритим бюджетним дефіцитом.
Прихований бюджетний дефіцит утворюється за умов завищення обсягів планових доходів та включення в склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.
Наслідком скорочення обсягу виробництва, національного доходу, обмеженості фінансових ресурсів в країні є вимушений бюджетний дефіцит (циклічний бюджетний дефіцит). В цих умовах посилюється жорстка фіскальна політика. Держава намагається знизити рівень оподаткування та збільшуються соціальні трансферти через зниження життєвого рівня громадян. Тому достатньо аби він балансувався в ході економічного циклу. Уразливим в цій концепції є те, що існує відмінність в глибині і протяжності підвищувальних і понижуючих фаз циклу.
Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов цілеспрямованої зміни в розмірах державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету. Задля стимулювання попиту в період економічного спаду уряд знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період підвищення рівня виробництва ВВП створюється бюджетний надлишок.
Активний бюджетний дефіцит виникає у зв'язку з спрямуванням коштів на інвестування розвитку реальної економіки.
Пасивна форма дефіциту має споживчий характер, оскільки бюджетні кошти спрямовуються на покриття поточних видатків ( виплата зарплати у бюджетній сфері, соціальні трансферти).
Перехід від пасивної форми бюджетного дефіциту до активного сприятиме запровадженню практики складання бюджету з позитивним сальдо, поетапного переходу від дефіцитних бюджетів до збалансованих.
Існує твердження, що бюджетний дефіцит може мати позитивні впливи на економіку держави. З цим твердженням можна погодитися за умови:
Ø що не дефіцит може сприяти, а джерела його фінансування;
Ø коли бюджетний дефіцит менший капітальних вкладення.
Втім, при добре розвиненому ринку державних цінних паперів розмір бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково впливає на господарське життя в майбутньому.
Отже, бюджетний дефіцит свідчить по недостатні фінансові можливості держави забезпечувати виконання своїх функцій за рахунок наявних бюджетних ресурсів, внаслідок чого уряд змушений вишукувати додаткові джерела фінансування державних видатків.
Джерела фінансування дефіциту бюджету охоплюють державні внутрішні та зовнішні запозичення:
Ø позики та кредити держави (сектор державного управління);
Ø органів грошово-кредитного регулювання та банківських установ;
Ø кредити міжнародних організацій, кредити управління іноземних держав;
Ø кредити іноземних комерційних банків.
Бюджетним кодексом встановлена заборона на використання емісійних коштів Національного Банку України на покриття дефіциту державного бюджету.
Джерела фінансування держаного боргу на відповідний бюджетний рік встановлюються законом про Державний бюджет України. Вибір кредитора, виду позики і валюти запозичення здійснює Міністерство фінансів України. З боку держави перевага надається запозиченням з найменшою відсотковою ставкою, з бюджетних коштів.
Задля економічної безпеки держави Бюджетним кодексом (ст.18) встановлено обмеження розміру основної суми державного боргу: обсяг боргу не може перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення граничної величини боргу Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення її у відповідність до Бюджетного кодексу - вводиться механізм секвестра витрат, де пропорційно знижуються державні витрати (на 2,10,15 і більше відсотків) щомісячно по всіх статтях бюджету. Практичний обсяг державного боргу встановлюється на кожний бюджетний період відповідно до закону про державний бюджет.
Правове регулювання збалансування доходів і видатків бюджету, регламентація правил прийняття бюджету з дефіцитом є визначальним чинником боргової та бюджетної політики держави. У відповідності до Бюджетного кодексу з дефіцитом можуть прийматися державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети. Ухвалення бюджетів з перевищенням поточних доходів над видатками дозволяється за умови спрямування профіциту бюджету на погашення основної суми боргу. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.
Задля мінімізації бюджетного дефіциту та його впливу на рівень економічного розвитку в Україні з боку держави необхідно розробити програму управління бюджетним дефіцитом. В основу цієї програми повинні бути закладені стратегічні основи бюджетної політики спрямованої на забезпечення динамізму стабільності у розвитку економіки без чого неможливо домогтися оздоровлення державного бюджету.
Одним із важливих стратегічних завдань є запровадження практики складання бюджету з позитивним сальдо. Для цього потрібно перейти від пасивної форми бюджетного дефіциту до активної - фінансування здійснювати за інвестиційними проектами котрі сприятимуть економічному зростанню країни.
Адже пасивна форма дефіциту має споживчий характер і значною мірою впливає на кризову ситуацію. В цих умовах економічно доцільно здійснювати формування державного бюджету із двома складовими — поточним бюджетом і бюджетом розвитку.
При складанні поточного бюджету потрібно намагатися досягти його збалансованості (з нульовим сальдо), оскільки поточний бюджет пов'язаний з фінансуванням видатків загальнодержавного рівня. У бюджеті розвитку включати капітальні видатки, які можуть перевищувати доходи. Такий бюджет матиме від'ємне сальдо. У такий спосіб держава узаконює цільовий характер бюджетного дефіциту, контролює рух зазначених ресурсів для фінансування дефіциту, ретельно вивчає об'єкти фінансування з тим розрахунком, щоб дефіцитні ресурси, виділені на інвестиції окупилися. З боку держави слід забезпечити контроль за використанням інвестиційних коштів а також контроль і за доходами, оскільки суб'єкти, які отримують прибуток повинні брати участь у погашенні державного боргу.
Грошова емісія може застосовуватися лише за умов жорсткого контролю за використанням грошей. Емісійні кошти доцільно спрямовувати в інвестиції. Це сприятиме зростанню ВВП і запобігатиме високі темпи інфляції.
Виходячи з умов сьогодення державна політика витрат полягає в тому, що більша частина національного доходу формується у сфері обігу. В цих умовах змінилася і структура розподілу і перерозподілу національного; доходу, його інфляційний приріст непропорційно розподіляється між тими суб'єктами які отримують його для використання. Найбільший тягар інфляції лягає на жителів України та на невиробничу сферу. Тому є необхідність у складанні системи балансів створеного і використаного національного доходу за:
- суб'єктами господарювання;
- невиробничої сфери;
- населення.
На цій основі можливе більш обґрунтоване вирішення питань раціонального розподілу і перерозподілу національного доходу.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 1657;