Міграція населення

Під впливом соціально-економічних факторів чисельність тру­дового населення змінюється. Велика роль і вплив на ці процеси завдає міграція населення, яка викликається потребою працевла­штування.

Міграція — це об'єктивний процес, який характеризується зміною постійного місця проживання окремих людей. На стан міграції впли­вають різноманітні фактори: стан економічного середовища, природні умови, наявність економічних зв'язків даного регіону з іншими, розви­ток міжнародних зв'язків, сімейні зв'язки та інші. Міграція приводить до перерозподілу трудових ресурсів між територіями та галузями на­родного господарства. У всіх випадках міжтериторіальна рухливість не може бути позитивною, якщо її розміри не відповідають потребам розвитку народного господарства.

Вивчаючи стан міграції протягом певного періоду, вивчають ос­новні тенденції, закономірності та вплив на зміну кількості населення. Міграційні процеси залежать від конкретних політичних та економіч­них процесів, що відбуваються в країні.

Узагальнення вітчизняного досвіду дозволяє виділити такі най­більш характерні періоди історії та відповідні ознаки міграції:

- період індустріалізації, що вплинув на розміри і напрями мігра­ції, коли значна частина населення із сіл переселилася у міста, з одних регіонів в інші. В результаті введення в дію нових потужностей у різних галузях народного господарства виникла погреба у трудових ресурсах. Ці проце­си супроводжувалися працевлаштуванням людей на новому місці роботи, вирішувалась житлова проблема в результаті розширення будівництва житлового фонду, здійснювалось навчання трудового населення новим професіям, підвищувалась кваліфікація праців­ників різних галузей економіки;

- період перебудови економічних відносин, ринкова трансформація суспільства, впровадження різних форм власності, коли змінюєть­ся характер та інтенсивність внітрішньорегіональної та міжрегіо­нальної міграції. В цей період міграція із сіл в міста зменшується, а в деяких випадках набирає зворотного напрямку. Залишається міграція населення працездатного віку в м. Київ незважаючи на іс­нуючі обмеження у працевлаштуванні та труднощі у забезпечені житлом;

- період міждержавних міграційних процесів, коли значна кількість населення спрямовується в інші країни для тимчасового чи пос­тійного проживання.

В залежності від характеру переміщення населення розрізняють міжрегіональну та міждержавну міграцію. Міжрегіональна міграція відображає переміщення населення із однієї області (району) в іншу, переміщення в системі «місто-село». Одним із напрямків такого виду міграції — це сезонна міграція на літній період для виконання сільсь­когосподарських робіт.

Міждержавна міграція характеризує переміщення населення з України в інші держави і навпаки.

Враховуючи, що міграційні процеси складаються з потоків виб­уття та потоків прибуття населення за певний період, доцільно визна­чати сальдо міграції, тобто різницю між кількістю людей, що прибули на певну територію, та кількістю тих, що виїхали. Крім цього, доціль­но використовувати такий показник, як коефіцієнт міграції (відповід­но міжрегіональної - к_мр та міждержавної - к_мд), який визначається як кількість прибувшого населення (або кількість осіб, що виїхало) на 1000 чоловік населення. Відповідно до цього коефіцієнт із знаком

«плюс» характеризує приріст населення, із знаком «мінус» — змен­шення кількості населення.

Процес ско­рочення кількості населення набувається на території всіх регіонів України за ви­нятком Криму та м. Києва в результаті міжрегіональної міграції, а та­кож скорочення чисельності населення (за винятком Криму) в резуль­таті міждержавної міграції.

Від'ємна міжрегіональна міграція набула значних розмірів в Сте­повому регіоні (к_мр = - 0,92), в т. ч. значний виїзд людей відмічено із Кіровоградської (к_мр= - 3,3), Херсонської (к_мр = - 2,1) та Дніпропет­ровської (к_мр = - 0,9) областей.

Міждержавна міграція являє собою двосторонній процес, охоп­лює як експорт власної робочої сили, так й імпорт зарубіжної.

Протягом останніх років активно розвивалися міждержавні міг­раційні процеси експортного змісту і, таким чином, Україна увійшла як учасник до міжнародного ринку праці, який характерний наявніс­тю таких тенденцій, як демократизація трудових відносин, вимоги до відтворення робочої сили, підвищення рівня умов життя і праці лю­дей, розвиток та вдосконалення особистостей на основі загальнолюд­ських цінностей.

Масштаби міждержавних міграційних процесів зростають, збіль­шується кількість людей, які залучаються до працевлаштування за ме­жами України. Особливо значного обсягу набуває виїзд людей із об­ластей Донбаського регіону (к_мд) = - 1,47), в т. ч. із Донецької області (к_мд = - 1,8). Також значна кількість людей виїжджає із інших регіонів України. Слід з цього приводу відмітити Поліський регіон (к_мд = - 0,65), особливо Волинську та Рівненську область, де к_мд = - 1, а також Сте­повий регіон (к_мд = - 0,65), особливо Дніпропетровську (к_мд = - 1) та Херсонську (к_мд = - 1) області.

Наведені дані не можуть в повній мірі характеризувати масштаби трудової міждержавної міграції. До статистичної звітності не увійшли дані трудових мігрантів, які працюють за кордоном нелегально, виїж­джають за кордон за приватними запрошеннями, а також ті, що виїж­джають на сезонні роботи або здійснюють ділові поїздки за кордон. Особливо значна кількість людей, що виїжджають за кордон на тимча­сові роботи з Карпатського регіону (Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської і Чернівецької областей).

Міждержавна міграція — зовсім нове для України явище, має ха­рактерні особливості, породжені внутрішніми та зовнішніми причина­ми. Характерною ознакою цього явища є трудова міграція, що являє собою форму розвитку ринку праці, формується економічними інтере­сами людей. Дозволяє знайти нові можливості для реалізації творчого потенціалу кожної людини, для використання юридичної свободи змі­нювати місце проживання.

До причин, що визвали масову міждержавну міграцію громадян України належать такі:

- наявність економічної нестабільності в країні та невизначеність шляхів стабілізації економічних та соціальних процесів;

- поява та зростання безробіття;

- відсутність перспектив ефективного використання надбаних про­фесійних знань та навичок, практичного досвіду;

- різниця в оплаті праці та умовах життя в Україні та країнах Євро­пи та Америки;

- відсутність правового захисту інтелектуальної власності, гумані­тарні мотиви тощо.

Ринкові трансформації привели до зменшення чисельності пра­цюючих у наукомістких галузях економіки, в галузях машинобудівельного комплексу, легкої та переробної промисловості. Одночасно здійснюється професійна декваліфікація кадрів в результаті того, що більшість працівників змушена змінювати професію, перейти в сферу торговельно-посередницької діяльності, в сферу обслуговування. Час­тина звільнених з роботи працівників змушені шукати можливостей для працевлаштування за кордоном.

Тенденція у сфері міждержавної міграції ускладнюється тим, що серед бажаючих виїхати за кордон значна кількість (до 30%) молоді віком до 30 років, а також найбільш освічені, ділові люди. «Відплив умів», втрата цінних людських ресурсів — надзвичайно негативне яви­ще у сфері міждержавної міграції. Держава не може стримати виїзд ви­сококваліфікованих наукових кадрів за кордон. Потрібна нова загаль­нодержавна політика, яка б створила умови для таких людей для праці та творчості.

Виїзд населення активного репродуктивного віку за кордон та­кож негативно впливає на шлюбність і народжуваність, що позна­чається на відтворенні населення країни, на формування її трудового потенціалу.

Позитивною стороною міграції є те, що існує імпорт робочої сили, в Україну приїжджають іноземні фахівці, бізнесмени, комер­санти, конструктори, технологи, програмісти, які сприяють впровад­женню у виробництво нових технологій, створенню спільних підпри­ємств, відкриттю філіалів іноземних підприємств та фірм. Позитивні приклади залучення іноземних фахівців спостерігаються на тери­торії Степового регіону, особливо у Миколаївській, Запорізькій та Херсонській областях, де з їх допомогою створена значна кількість сільськогосподарських підприємств по виробництву нових видів продукції.

Загально оцінюючи нинішню міграційну ситуацію необхідно від­мітити, що вона не відповідає національним інтересам України.

Для покращення загального міграційного стану необхідна розроб­ка та реалізація нової стратегії міграційної політики перш за все у сфері зовнішньої та внутрішньої трудової міграції. Посилити державне регу­лювання міграції, зокрема трудової міграції населення, з метою сприян­ня вільному переміщенню робочої сили шляхом захищеності зовнішніх трудових мігрантів, інформування населення про вільні робочі місця та умови їх працевлаштування в інших країнах, надання професійної та мовної підготовки потенційним зовнішнім трудовим мігрантам з одно­часним посиленням боротьби з нелегальною імміграцією.