Вікова структура населення

Вікова структура населення відіграє активну роль у всіх суспільних процесах і, звичайно, в демографічних також. Але, окрім того, вона чинить активний вплив на величину всіх демографічних показників. Так, за молодої вікової структури – тобто за високої відсоткової частки молоді у складі населення, якщо всі інші умови рівні, – в населенні спостерігатиметься високий рівень шлюбності і народжуваності та низький рівень смертності (оскільки, цілком природно, молоді люди рідше хворіють і ще рідше вмирають). У свою чергу, і демографічні процеси значно впливають на вікову структуру населення. Так, зниження народжуваності має своїми наслідками і так зване демографічне старіння населення, тобто збільшення у складі населення його немолодої частини. Таким чином, вікова структура населення перебуває в тісній взаємодії зі всіма демографічними процесами. Одним із важливих наслідків такої взаємодії є те, що вікова структура накопичує в собі і зберігає запас демографічної інерції, потенціал зростання населення, через який рух населення (з позитивним або негативним зарядом) продовжується довгий час після того, як рушійні сили цього руху вже вичерпалися або змінили свій напрям на протилежний. Тому вплив вікової структури завжди враховується під час аналізу динаміки демографічних процесів і за допомогою спеціальних методів, які будуть розглянуті пізніше, викреслюється із сумісної дії безлічі чинників, що впливають на показники.

Вікова структура визначається за допомогою спеціальних груп та відносних показників. До цього треба додати, що вікова структура зазвичай розглядається в поєднанні зі статевою структурою, тому зазвичай мова йде про статевовікову структуру населення (або віково-статеву). Найчастіше виділяються однорічні або п'ятирічні вікові групи, але залежно від цілей аналізу можливі й інші групування.

За однорічного групування в одну групу об'єднуються люди одного віку (далі видно, що ці угруповання не співпадають або, точніше кажучи, не завжди співпадають). Розподіл людей за однорідними віковими групами відкриває якнайкращі можливості для аналізу стану і змін вікової структури. Тому в більшості випадків висококваліфіковані фахівці-демографи вважають за краще працювати саме з однорічною віковою структурою (так само, як і з будь-якими демографічними показниками, розрахованими в однорічному угрупованні).

Проте дані про вікову структуру в однорічному угрупованні схильні до деформаційного впливу такого явища, як вікова акумуляція.Під час переписів населення, які є основним джерелом даних про вікову структуру, вік записується, як уже зазначалося в темі 2, зі слів опитуваних, без залучення будь-яких документів. Багато людей не надають великого значення точності свого віку, а в минулому багато людей і не знали свого точного віку, тому вказували його під час перепису населення приблизно, з округленням. У країнах християнської культури округлення віку зазвичай робилося на цифри, що закінчуються на 0 і 5. В інших культурах популярними могли бути цифри 8, 12 та ін.

Вікова акумуляція спотворює дані про вікову структуру таким чином, що чисельність вікових груп, що закінчуються на 0 і 5, виявляється значно вищою, ніж чисельність сусідніх вікових груп. За рахунок вікової акумуляції у віковій структурі утворюються виступи і западини, яких насправді не існує. У результаті демографічні показники, що розраховуються на основі спотворених даних про вікову структуру, також спотворюються, дають неправильне уявлення про ті явища, які вони покликані відображати.

Тому демографи, по-перше, вирівнюють вікову акумуляцію вже на стадії збору інформації про вікову структуру населення. Як уже вказувалося в попередній темі, зменшенню вікової акумуляції сприяв перехід до зазначення респондентами дати народження замість кількості повних років. На відміну від кількості повних років, яка безперервно змінюється (округлення віку є ніби способом його «призупинення» на деякий час), дата народження незмінна та її легко запам'ятати (хоча і її деякі люди намагаються “округляти”).

По-друге, демографам під час роботи з даними переписів населення про вікову структуру в однорічному угрупованні і розрахунках на їх основі різних демографічних показників, доводиться докладати немало зусиль, щоб різними, іноді досить складними методами вирівняти штучні виступи і западини у віковій структурі, прагнучи при цьому зберегти її дійсну конфігурацію.

Вікова акумуляція перебуває в оберненій залежності від загальної культури людей. Тому в минулому, наприклад, у нашій країні в першій половині минулого століття вікова акумуляція була сильніше виражена у жіночого населення, ніж у чоловічого, у сільського населення – більше, ніж у міського. У США в той же час вікова акумуляція виявлялася більшою мірою у небілого населення, ніж у білого, і так далі.

Зростання рівня освіти населення в межах індустріального та соціального розвитку має серед своїх позитивних змін і поступове зменшення вікової акумуляції.

П'ятирічні вікові угрупування ширше використовуються як у демографії, так і в інших галузях. У цьому випадку в одну групу об'єднуються люди п'яти суміжних вікових груп. П'ятирічне угрупування дає компактніше подання вікової структури населення, і в той же час у п'ятирічних групах вікова акумуляція значною мірою автоматично згладжується. В економічно розвинених країнах, де вікова акумуляція нині невелика, вона в п'ятирічних вікових групах фактично стає невідчутною.

Стандартне вікове групування, яке прийняте у всіх демографічних документах і розрахунках ООН, виглядає таким чином: 0 років, 1 – 4 роки (або іноді однорічне групування від 1 до 4 років), потім в інтервалі від 5 до 85 років пропонуються п'ятирічні вікові групи 5 – 9, 10 – 14, ..., 80 – 84 роки, і закінчує цей ряд так званий відкритий інтервал 85 років і старше (у найстаршому віці дрібні групування використовують тільки геронтологи, фахівці з вивчення старості). Стандартного вікового групування, прийнятого демографами ООН, слід дотримуватися в обов'язковому порядку не тільки демографам, але й усім суспільствознавцям з тим, щоб результати усіх досліджень, у яких використовуються дані, диференційовані за віком людей (будь-які соціальні дослідження), могли б поєднуватися між собою.