Чисельність населення

Населення– це сукупність людей, яка природно, історично склалася і безперервно відтворюється в процесі життя.

Населення не може розглядатися як просто велика кількість людей. Аналіз населення був би марним, якби він здійснювався поза конкретним суспільним середовищем, формою власності, класовою структурою суспільства, поза економічними взаєминами та розподілом праці. Населення характеризується і як елемент виробничих сил, і як носій виробничих відносин. Але існує ще й третя сторона, властива населенню, – відтворення самого населення.

Щодо економіки, населення виступає одночасно і як виробник, і як споживач матеріальних благ. Така двосторонність залежностей викликана складністю і суперечністю зв'язків населення та економіки. Населення не може існувати поза економікою, а економіка – без населення, це дві частини одного соціального організму.

Це може здатися дивним, але чисельність населення в демографі – мабуть, найгрубіший, найостанніший і найбільш нецікавий, пасивний підсумок демографічних процесів. Водночас, навпаки, за межами демографії всі розмови вчених про проблеми, так чи інакше пов'язані зі зростанням населення, зазвичай тільки його чисельністю і обмежуються.

Те, що потрібно знати про чисельність населення (природно, в рамках предмета демографії), зводиться до наступного. Чисельність населення – показник моментний, тобто відноситься завжди до точного моменту часу. Не можна говорити: населення в такому-то році. Це неправильно тому, що населення протягом року змінюється безперервно. У статистичних довідниках чисельність населення наводиться зазвичай або на 1 січня (або “на початок року”, що означає те ж саме), або на 1 липня (або “на середину року”), або на 31 грудня (або “на кінець року”). Аналізуючи дані, наприклад про динаміку чисельності населення за деякий період часу або зіставляючи дані про чисельність населення різних територій, необхідно звертати увагу на дати, до яких порівнювана чисельність населення відноситься.

Далі необхідно звертати увагу на те, до яких адміністративно-територіальних меж відноситься аналізована чисельність населення. І нарешті, треба звертати увагу на категорію населення: наявне, постійне чи юридичне. Залежно від цих характеристик чисельність одного й того ж населення в один і той же час на одній і тій же території буде різною. Наприклад, на 1 серпня 2009 р. чисельність наявного населення України складала 46 022,306 тис. осіб, постійного – 45 841,951 тис. осіб, або на 180,355 тис. менше.

Чисельність населення Землі в середині 1997 р., за оцінками демографів ООН, склала 5 840 млн. осіб, і за найостаннішими прогнозами тих же демографів ООН (виконаними в 1994 р.) до середини 2050 р. вона досягне величини 9 833 млн. осіб. Багато це чи мало? Сьогодні, як і вчора, як і багато сотень і навіть тисяч років назад, у світі є немало людей, іноді видатних вчених і громадських діячів, які висловлюють упевнену думку, що світ уже перенаселений, що всі біди людства мають одну головну причину – зростання кількості населення. Навіть називають це зростання “нестримним”, “стихійним”, “безконтрольним” тощо. Усі ці думки не засновані ні на чому, окрім власних упереджень їх власників. За весь час існування людського суспільства зростання населення ніколи не було “стихійним”, “безконтрольним”. Воно завжди перебувало у значній залежності від законів розвитку суспільства. Ніхто з учених не довів того факту, що світ уже перенаселений (це всього лише голослівні твердження), що він взагалі може бути перенаселеним. Цифра 5 мільярдів нічим не краща і не гірша за цифру 9 мільярдів жителів. Величина чисельності населення може оцінюватися тільки відносно до чогось, що відіграє роль чинників: величини території, ресурсів, політичних амбіцій власників. Протягом сотень років багато видатних учених намагалися визначити “оптимальну” чисельність населення, тобто найбільш вигідну з різних позицій, і не змогли. Тепер на цій ідеї, на небезпеці перенаселення, в основному лише спекулюють учені та суспільні діячі, іноді цілком щиро переконані в своїх відчуттях, але не наводячи жодних розрахунків на підкріплення цих відчуттів.

Відношення між зростанням населення і ресурсами дуже відносне й рухоме. У міру розвитку економіки та науки межі ресурсного забезпечення життя на Землі безперервно розширюються. У 1781 р. французький письменник Абат Гійом Рейналь у книзі “Американська революція” писав про можливості життя в Америці: “Без певної частки сміливості не можна уявити собі, що чекає населення США. Якщо 10 млн. осіб коли-небудь і зможуть прогодуватися в цих місцях, то це вже буде прекрасно. Країна, що насилу забезпечує себе, зможе підтримати таке населення тільки за тієї умови, що воно задовольнятиметься життям, підпорядкованим жорстокій економії за досить посередніх природних ресурсів. З того часу, як були сказані ці слова, пройшло більше 200 років. Коли Г. Рейналь писав свою книгу, чисельність населення США становила менше 3 млн. осіб. З тих пір вона збільшилася до 270 млн. осіб (у середині 1998 р.). Проте нині США – найбагатша країна у світі, з найвищим рівнем життя народу. Звичайно, на погляд авторів, що вони стали такими завдяки великій чисельності населення, але, напевно, і не всупереч їй. Здається, не випадково найбільші країни світу: Китай, Індія, США, Росія, Японія – найвпливовіші країни у світі, хоча три країни з названих вище – не найбагатші і розвиненіші.

Звичайно, зростання населення світу не може бути безмежним. Проте потрібно звернути увагу на ту обставину, що середньорічні темпи зростання світового населення, досягнувши у другій половині 1960-х років максимуму 2,04 %, з тих пір неухильно сповільнюються, складаючи на сьогодні 1,39 % і за прогнозами ООН скоротяться до 2050 р. до 0,47 %. Це ще досить високі темпи зростання, і в деяких країнах вони вищі від середньосвітових, але потрібно мати на увазі, що їх не можна змінювати за власними бажанням. Якоюсь мірою можна штучно сповільнити темпи зростання населення, але це несуттєво. Та й чи потрібно штучно гальмувати темпи зростання населення, коли вони й без того сповільнюються? Чи не час, навпаки, замислитися, що ж буде потім, коли темпи зростання дорівнюватимуть нулю, тобто зростання населення припиниться. Помиляються ті, хто думає, що з припиненням зростання населення зникнуть і всі проблеми екології, продовольства, політики й подібні.

Окрім того, слід зауважити, що темпи зростання населення неоднакові в різних країнах і в деяких вони вже сьогодні близькі до нуля або навіть нижчі за нуль, тобто населення не збільшується, а зменшується. Такий спад населення називається в демографії депопуляцією.І чисельність населення деяких країн вже сьогодні не збільшується, а зменшується: у Латвії – з 1990 р., Білорусі та Україні – з 1994 р., в Болгарії – з 1993 р., в Румунія – з 1991 р., після 2000 р. почалась депопуляція в Бельгії, Іспанії, Німеччині, Швейцарії, після 2005 р. – у Японії.