Характеристика існуючого стану надання пільг

Система надання пільг в Україні ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги (житлово-комунальні, транспортні, зв'язку тощо) або товари. Відповідно до законодав­ства розрахунки за зазначеними видатками здійснюються в основному у безготівковій формі [15].

До найпоширеніших належать пільги щодо [15]:

- плати за житло, комунальні послуги;

- плати за користування паливом;

- плати за проїзд міським пасажирським, приміським та міжміським транспортом;

- встановлення телефону та плати за користування ним;

- забезпечення санаторно-курортним лікуванням;

- забезпечення спецавтотранспортом;

- забезпечення протезами та протезно-ортопедичними виробами;

- плати за медикаменти;

- зубопротезування.

Надання пільг громадянам здійснюється на підставі двадцяти п'яти за­конів та актів Кабінету Міністрів України. Згідно з розрахунками Ради по вивченню продуктивних сил Національної академії наук, право на пільги відповідно до законодавства мають: за соціальним статусом - 31 % насе­лення; за професійною ознакою -13,8 % економічно активного населення. Практично в половині домогосподарств є хоча б одна особа, яка має пра-90 неотримання пільги. Серед осіб, які мають право на пільги, кожний третій - пенфнер за віком. Загальний обсяг пільг потребує щороку понад 29 млрд гривень, що дорівнює річним видаткам всіх місцевих бюджетів України [15].

Щорічні спроби припинити надання пільг окремим категоріям насе­лення створюють у суспільстві соціальну напругу. Разом з тим, за результа­тами ^опитування, проведеного Радою по вивченню продуктивних сил На­ціональної академії наук, понад 40 % населення, яке має право на пільги, вважає доцільною їх заміну на адресну грошову соціальну допомогу. Це можна пояснити тим, що механізм надання пільг не є досконалим, оскільки реально пільгами користуються не всі, хто має на них право, а лише ті, хто користується послугами. Частина населення, особливо в сільській місце­вості, взагалі не отримує задекларованих пільг. Близько 13 % членів домогосподарств не трестуються пільгами у зв'язку зі станом здоров'я або відсутністю певних послуг, хоча фактично мають на це право [15].

Не існує досконалої системи обліку наданих послуг, а також реального доходу сімей, що ускладнює надання пільг тим/хто потребує їх у першу чергу. На підприємствах, що надають послуги, на оплату яких запровадже­но пільги, а також у місцевих органах виконавчої влади відсутні єдина ме­тодика обчислення фактичної вартості окремих видів пільг, єдина методика обліку наданих пільг, єдина статистична звітність щодо фактичних витрат на пільги та стану їх фінансування. Це ускладнює перевірку достовірності розрахунку витрат за наданими пільгами і призводить до численних фінан­сових порушень [15].

Внаслідок значного відставання бюджетного фінансування витрат з надання пільг від фактичних потреб зупинено дію законодавчих актів у ча­стині надання пільг і компенсацій, зокрема щодо звільнення або зменшен­ня плати за житло, комунальні послуги, паливо. Згідно із статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та статтею 58 Зако­ну України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» майже на 50 % скоротилася кількість сімей, які користувалися пільгами [15].

Такі передумови спричинили необхідність реформування діючої систе­ми пільг. У 2002 р. було прийнято «Стратегію заміни системи пільг на адрес­ну грощову допомогу населенню» [15], розраховану до 2006 р.

Ще одним з видів соціального захисту в Україні є компенсації.

Компенсації- передбачене законодавством фінансове або майнове (натуральне) відшкодування громадянину зазнаних ним витрат або втрат (у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, внаслідок техногенних або природних катастроф [11, 120], підвищення цін, міжнаціональних конфліктів та ін.). Компенсація не передбачає постійної, систематичної підтримки людей. Надається виконавчими органами влади виходячи з на­явності фінансових коштів [13,286].

В Україні прикладами надання компенсацій є компенсація втрати час­тини доходів у зв'язку з несвоєчасністю їх виплати, передбачене законодав­ством відшкодування громадянину зазнаних ним витрат або втрат у зв'язку з переїздом на роботу в іншу місцевість, втратою житла і майна внаслідок Чорнобильської катастрофи, повеней у Закарпатті. У 1993 р. надавалася щомісячна компенсація за подорожчання основних продуктів харчування.

Контрольні запитання

1.Які складові включає державна система соціального захисту?

2.Які види соціального страхування діють в Україні? Які виплати вони передбачають?

3.Як організовано пенсійне забезпечення в Україні?

4.Які види соціальної допомоги надаються в Україні?

5.Що являє собою програма житлових субсидій? Які форми надання субсидій використовуються в Україні?

6.Які державні соціальні гарантії встановлено в Україні?

7.За якими критеріями можна класифікувати соціальні нормативи?

8.Наведіть приклади соціальних нормативів.

9.Як ви розумієте поняття індексації?

10.Дайте характеристику системі пільг в Україні. Які види пільг є найпоширенішими в Україні?

11.Що таке компенсація? Наведіть приклади.

Література_

1. Про внесення змін до Закону Української РСР «Про індексацію грошових доходів населення». Закон України від 25.04.97 p., № 234/97-ВР.

2. Про внесення зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Закон України від 07.02.2002 p., № 3027-ІИ.

3. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії. Закон України від 05.10.2000 p., № 2017-111.

4. Про державну допомогу сім'ям з дітьми. Закон України у редакції від 22.03.2002 p., № 2334-ііі.

5. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям. Закон України від
01.06.2000 p., № 1768 із змінами, внесеними згідно з Законами № 208-IV від 24.10.2002 p., № 208-IV від 24.10.2002 р.

6. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Закон України від 23.09.1999 p., № 1105-XIV (в редакції від 17.01.2002 p.).

7. Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Закон України від 22.02.2001 p., №108/2001.