Система і класифікація соціальних нормативів

Соціальні норми і нормативи — показники необхідного спожи­вання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпе­чення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культур­ними послугами [3].

За характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються та Р]: ]

• нормативи споживання - розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких інших послуг;

• нормативи забезпечення - визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певно! території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;

• нормативи доходу-розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.

За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на [3 ]:

• нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;

• нормативи мінімального споживання - соціальне прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг виходячи з соціальних або фізіологічних потреб;

• статистичні нормативи - нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

Державні соціальні гарантії визначаються на базі соціальних норм і нормативів.

Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговуван­ня встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціаль­ної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без піклу­вання батьків, та інших осіб, які потребують соціальної підтримки. З цією метою визначаються:

• перелік послуг, які надаються закладами соціального обслуговування і фінансуються за рахунок державного і місцевого бюджетів і соціальних фондів;

• норми соціального обслуговування пенсіонерів, інвалідів та дітей, які перебувають на утриманні держави;

• норми харчування та забезпечення непродовольчими товарами у державних і комунальних закладах соціального обслуговування [3].

Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До їх числа належать:

• гранична норма оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від отримуваного доходу;

• соціальна норма житла та нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам;

- показники якості надання житлово-комунальних послуг [3],

Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров'я:

- перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;

- нормативи надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;

- показники якості надання медичної допомоги;

- нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;

- нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;

- нормативи забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;

- нормативи санаторно-курортного забезпечення;

- нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я [3].

Державні соціальні нормативи у сфері забезпечення навчальними закладами:

- перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

- нормативи граничного наповнення класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних працівників у навчальних закладах;

- норми матеріального забезпечення навчальних закладів та додаткових видів соціального і матеріального забезпечення учнів [3].