Загальні підходи до ухвалення рішення

Обмежені можливості людини по сприйняттю і переробці ; інформації приводять до неоптимальності прийнятих рішень. А посилення інтелектуальних можливостей людини досягається на основі наукового підходу, що базується на теорії керування.

У теорії прийняття рішень міститься система основних ідей, описуються закономірності процесу прийняття рішень, визнача­ються методи і технологія вироблення рішення, формуються най­важливіші практичні рекомендації.

Існують різні підходи до вирішення проблем. З них можна визначити три підходи:

· концепція математичного вибору рішень (нормативний підхід);

· якісно-предметна концепція (дескриптивний підхід);

· комплексна (змішана) концепція управлінських рішень.

У рамках математичної теорії прийняття рішень за допомо­гою нормативних моделей вибір найкращих альтернатив здійснюють, виходячи з заданого критерію і ситуації, у якій приймаються рішення [11].

Нормативні моделі наголошують на тім, як ЛПР повинно підходити до прийняття рішень. Математична теорія прийняття рішень заснована на припущенні, що всі ЛПР є "економічно мис­лячими" людьми і вони намагаються максимізувати результати господарської діяльності підприємства (наприклад, прибуток). Однак у житті ЛПР не завжди прагнуть максимізувати еко­номічний результат. Замість цього ЛПР приймає задовільне, "до­сить гарне" рішення. У цьому випадку при прийнятті рішень мо­жуть використовуватися такі критерії, як "прийнятна величина прибутку", "надійне виконання плану" і т.п. Математична теорія прийняття рішень не дає рецептів для демонстрації того, як рішення фактично повинні прийматися.

Спроби осмислити щирі причини прийняття рішень приве­ли до виникнення дескриптивних моделей, тобто другого з назва­них підходів.

В основі цього методу лежить поведінкова теорія прийнят­тя рішень. Вона носить яскраво виражений пояснюючий харак­тер (тобто як фактично приймаються рішення), але не визначає характер (якими повинні бути рішення). У ній використовуються психологічні моделі, у яких враховуються процеси і сили, що по­яснюють реальне поводження ЛПР. Інакше кажучи, ЛПР намагається знайти досить гарне рішення в конкретних умовах з урахуванням традицій.

Особисті якості ЛПР є визначальними при виборі рішення. Далеко не всі керівники прагнуть до максимізації якого-небудь критерію, тому що люди по-різному відносяться до ризику і до оцінки очікуваних наслідків прийнятих ними рішень, а також до впливу їх на досягнення цілей інших людей чи груп.

Опис того, чим керується ЛПР при ухваленні рішення, ви­користання ними аргументів, технологічних аспектів цього про­цесу (дескриптивна модель) — важливе і складне завдання. Ця складність збільшується тим, що багато кількісних оцінок, вико­ристовувані при підготовці рішень ("ваги" цілей і критеріїв, на­приклад) носять суб'єктивний характер.

Прийняття рішень — це наука і мистецтво. Багато рішень приймаються інтуїтивно. Тому в основі вибору рішень лежить комплексне використання нормативних і дескриптивних моделей.

Такий комплексний підхід має наступні особливості.

1. Побудова комплексних методик обґрунтування рішень,
що сполучають у собі застосування взаємодоповнюючих методів
структуризації, характеризації й оптимізації.

Розглянемо коротко ці поняття.

Структуризація (структурування) — визначає місце і роль ] об'єкта дослідження у вирішенні завдань більш високого рівня (завдання фірми в завданнях об'єднання) і виділяє основні еле­менти, установлює стосунки між ними. Процедури структуризації дозволяють представити структуру розв'язуваного завдання ,д,./ у вигляді, зручному для наступного аналізу з метою досягнення бажаного результату.

Характеризація, як метод, повинна описувати визначену си­стему характеристик, що кількісно розкривають структуру розв'язуваної проблеми.

Оптимізація — припускає вибір найкращого варіанта рі­шення при даних конкретних умовах.

Застосування цих трьох методів дає можливість знижувати невизначеність у процесі обґрунтування рішення і підвищує ефек­тивність діяльності ЛПР.

2. Сполучення формальних і неформальних методів обґрунтування рішень припускає широке використання експертних оцінок і людино-машинних процедур підготовки прийняття рішень. Включення керівника в процес вироблення рішення на всіх його етапах обов'язкове.

Комплексний підхід дає можливість сконцентрувати нефор­мальне мислення ЛПР на найбільш критичних аспектах проблем­ної ситуації, у якій приймається рішення, а також на пропонова­них альтернативах рішення виниклої проблеми.

При цьому виявляються і стають більш ясними сховані при­пущення, мотиви поводження, аргументи, що логічно включа­ються в моделі всього процесу.