Сутність і поняття управлінського рішення

Кафедра економіки підприємства

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни:

«ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНь І ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ»

Укладач:

к.е.н., доцент Кабаченко Д.В.

Дніпропетровськ

ДВНЗ «НГУ»

ЗМІСТ

Тема 1. Характеристика господарчих рішень

Сутність і поняття управлінського рішення

Ухвалення рішення — складова частина будь-якої уп­равлінської діяльності. Якщо в побуті людина найчастіше приймає ті чи інші рі­шення часто інтуїтивно, спонтанно, а іноді й обдумано, з розра­хунку, то в керуванні виробництвом, організацією поняття рі­шення носить більш систематизований характер.

Ухвалення рішення — складова частина функції будь-якого керівника. Менеджером людину можна назвати тільки тоді, коли вона приймає які-небудь організаційні рішення і реалізує їх через підлеглих йому людей. Чим вище якість прийнятих рішень, його раціональність і обґрунтованість, чим краще забезпечення його реалізації і саме виконання, тим ефективніше працює менеджер і організація. Звідси випливає необхідність вивчення основ правил, прийомів і наукових методів розробки рішень і їхньої реалізації.

Перш ніж перейти до процесу вивчення теорії ухвалення рішен­ня і її практичної реалізації, мабуть, буде правильним визначитися з основними термінами і самою сутністю управлінських рішень.

У загальному випадку поняття «управлінське рішення» най­частіше вживається як обміркований намір, потреба зробити що-небудь на основі усвідомлення і постановки цілей, а також шляхів їхнього досягнення при виникненні тієї чи іншої проблеми.

Поняття «рішення» у науковій літературі трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється і як процес, і як акт вибо­ру, і як результат вибору [10].

Рішення як процес характеризується тим, що воно, протіка­ючи в часі, здійснюється в кілька етапів (підготовки, формуван­ня, прийняття і реалізації рішення). Етап прийняття рішень мож­на трактувати як акт вибору ЛПР за допомогою визначених пра­вил. Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до ДІЇ (план роботи, варіант проекту).

У зв'язку з цим представляється доцільним викласти понят­тя «управлінське рішення» у такий спосіб:

вибір рішення, тобто сам процес із усіма його елементами, аж до твердження його ЛПР;

прийняте рішення — результат дій (факт, що здійснився) ЛПР, що є законом для підприємства і підлягає виконанню.

Людина протягом дня приймає десятки і сотні різних рішень: у побуті, особистих відносинах, виробництві, бізнесі, але далеко не всі вони є управлінськими.

Управлінське рішення приймається керівником і спрямова­не на підлеглий йому колектив, що, будучи об'єктом керування, здатний і зобов'язаний його виконати в точній відповідності з ус­тановленими правилами.

Розробка управлінського рішення зв'язана з великим обся­гом необхідної інформації, її аналізом, на основі якого ставиться мета і розглядаються найбільш кращі варіанти (альтернативи) її досягнення.

У загальному випадку управлінське рішення характеризу­ють наступні ознаки:

· можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо
немає альтернатив, те немає і вибору, а виходить, і немає
рішення);

· наявність мети — безцільний вибір не вважається рішен­ням;

· необхідність вольового акту ЛПР при виборі рішення, то­му що ЛПР формує рішення через боротьбу думок і мо­тивів.

Управлінське рішення — це творчий процес, у якому пев­ним чином поєднуються тверезий математичний підхід, логіка, психологія, емоції, воля, мотивація, інтереси і функціональні обов'язки керівника того чи іншого рангу. З огляду на останнє, варто мати на увазі, що ЛПР повинен приймати тільки ті рішен­ня, що знаходяться в рамках його повноважень і відповідно до наявних в нього ресурсів. Якщо питання вимагає додаткового уз­годження з вищестоящими організаціями чи упирається у виділення додаткових ресурсів, управлінське рішення по ньому приймати передчасно.

Ще на стадії формування управлінського рішення керівник повинен подумати про необхідність і доцільність його прийняття.

Чи можна взагалі від нього відмовитися? Чи будуть витра­ти на розробку рішення сумісні з майбутнім ефектом? Необхідно пам'ятати, що будь-яке управлінське рішення повинно бути спрямоване, у першу чергу, на досягнення життєво важливих цілей організації, що очікують свого здійснення.

Якщо результати управлінського рішення не будуть оче­видними і вимірними, то виникає непевність і сумніви в оцінці ре­ально досягнутого. Для того, щоб прийняте рішення було успішно реалізоване, необхідно враховувати наступне:

· виконання управлінського рішення повинно доручатися
такому виконавцю, що має належну кваліфікацію, заці­кавленість і можливість виконати доручену справу краще інших (не завжди можна доручати виконання того чи іншого рішення за принципом займаної посади);

· виконання управлінського рішення повинно доручатися
такому працівнику, що одержує досить необхідну інфор­мацію (чи релевантна інформація для виконання розроб­леного рішення, повинна направлятися тому, кому дору­чається його виконати);

· виконання управлінського рішення повинно доручатися
тому виконавцю, що може реально його виконати в необхідний
час і з високою якістю. Тут необхідно пам'ятати закон Максимена: «...завжди бракує часу, щоб виконати роботу як треба, але завжди знаходиться час для того, щоб її переробити» [17].

Таким чином, управлінське рішення являє собою результат складної системної діяльності людей за допомогою послідовних ітераційних процесів і повинно відповідати функціям організації за розв'язуваними нею завданнями.