Форми організації підприємництва.

Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється у межах певної організаційної форми підприємства або будівельної організації.

Форма підприємництва – це система правових норм, яка визначає внутрішні відносини між партнерами по підприємству (організації), з одного боку, і відносини цього підприємства з іншими суб'єктами господарювання і державними органами – з другого. Існують такі основні форми підприємництва:

- індивідуальні (сімейні);

- колективні;

- державні;

- корпоративні.

Указані форми підприємництва, у свою чергу, класифікуються на малі, се­редні та великомасштабні.

Індивідуальні форми без утворення юридичної особи у виді підприємства належать до ініціативного індивідуального підприємництва. Капітал підприємця не відокремлюється від його особистого майна. Ризик розповсюджується на все його майно.

Індивідуальне або сімейне підприємництво набуває права юридичної особи за умови його державної реєстрації в адміністрації району. Для державної реєстрації необхідно подати в адміністрацію району заяву громадянина, протокол рішення сім'ї про створення підприємства, статут та інші документи згідно переліку державної реєстрації.

Незважаючи на чисельність ініціативного індивідуального підприємництва, обсяг виробленої тут будівельної продукції в цілому по країні незначний. Індивідуальне підприємництво базується, головним чином, на ручній праці й універсальних малопродуктивних засобах виробництва і недостатньо використовує науково-технічний прогрес.

До колективного підприємництва належать підприємства, що організовуються в формі:

- господарських товариств;

- акціонерних товариств;

- асоціацій, спілок.

Господарські товариства створюються у формі: повного товариства; товариства на вірі (командитного товариства).

Повне товариство – це об'єднання двох і більше підприємців (підприємств).

Створюване ними підприємство шляхом укладання договору передбачає здійснення спільної підприємницької діяльності та повну (необмежену) відповідальність власним майном по зобов'язаннях товариства.

Товариство на вірі (або командитне, тобто змішане товариство) – це об'єднання, у якому згідно із засновницьким договором про створення товариства один або кілька його дійсних членів повністю (необмежене) відповідають по зобов'язаннях товариства всім власним майном, а інші члени-вкладники несуть відповідальність, пов'язану з діяльністю товариства, у межах частки капіталу товариства, яка їм належить, включаючи несплачену ними частку свого вкладу.

Для утворення товариства достатньо двох засновників: один із них може бути директором, інший – головним бухгалтером із правом підпису.

Товариства з обмеженою відповідальністю у підприємництві створюються як об'єднання партнерів по справі, осіб та організацій, між якими існує постійний діловий контакт і має місце взаємна зацікавленість у загальному успіху. Тому товариства з обмеженою відповідальністю дуже добре підходять для організації сімейних підприємств і фірм, що об'єднують підприємців, які є постійними працівниками.

Згідно законодавства в Україні кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що займаються підприємницькою діяльністю, не повинна перевищувати межі, яка встановлена для такого товариства, – у іншому випадку протягом року воно повинне бути перетворене в акціонерне товариство. Крім того, товариство не може мати як єдиного учасника інше господарське товариство, що складається з однієї особи.

Підприємницьке товариство з обмеженою відповідальністю може складатися з двох і більше учасників, серед них можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни.

Акціонерне товариство (АТ) – форма підприємства, кошти якого утворюються за рахунок об'єднання капіталу, випуску та розміщення акцій.

Акціонерне товариство є юридичною особою; несе майнову відповідальність перед кредиторами; розпоряджається майном, повністю відособленим від майна окремих акціонерів; володіє готівковим акціонерним капіталом, що розбитий на частки (акції).