Тема. ПОНЯТТЯ ПРО ОДНОРІДНІ та ВІДОКРЕМЛНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Питання:

1. Однорідні члени речення.

2. Розділові знаки між однорідними членами речення.

3. Відокремлені члени речення:

А) відокремлені додатки;

Б) відокремлені узгоджені означення;

В) відокремлені неузгоджені означення.

Г) Відокремлені обставини.

4. Внесення.

5. Звертання.

6. Вставні та вставлені слова і речення.

7. Слова-речення і вигуки в реченні.

Члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і відповідають на те саме питання, називають­ся однорідними.

Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією пе­релічування або протиставлення. У реченні вони функціону­ють як сурядні словосполучення.

Однорідні члени можуть становити відкритий ряд (допус­кають продовження) і закритий ряд (не допускають продов­ження). Наприклад, у реченні Ніколи перше не думав, що світ такий гарний, що клапоть неба, дерево, сміх, голослюдини — приносятьглибоку радість і, як повітря, потрібнілюдині (М. Коцюбинський) перший ряд однорідних членів речення — відкритий, другий — закритий (його закриває одиничний спо­лучник).

У реченні може бути як один, так і більше рядів одно­рідних членів. Так, у реченні Для когось ліс — це гриби, для когось — суниці, чорниці чи ожина, для городян — переважно місце відпочинку з неодмінними шашликами іпеченою в золі кар­топлею,хтось берерушницю і йде в ліси полювати зайця, а то й кабана,а для них [лісників] гаї, діброви та березняки — це щоденна рутинна робота (З газети) є п'ять таких рядів.

Однорідні члени одного ряду виконують однакову синтак­сичну функцію, тобто є тими самими членами речення — або всі тільки підмети, або всі тільки прямі додатки, або всі тільки обставини способу дії і т. д. Наприклад, у реченні Наша дума,наша пісня не вмре, не загине(Т. Шевченко) однорідні підме­ти — дума, пісня; однорідні присудки — не вмре, не загине. Однорідні члени найчастіше мають і однакове морфологічне вираження: Голос її окликався гнівом, докорою, огидою(Панас Мирний); але не завжди: Машина старенька,зате дешево дісталасьмені (В. Дрозд).

Не є однорідними слова, які хоч і поєднані сурядним зв'яз­ком (за допомогою сполучника і), проте є різними членами речення: Ніхто і ніде мене не чекає (М. Хвильовий). Це добре відчувається, якщо сполучник опустити: Ніхто ніде мене не чекає.

Однорідні члени речення бувають непоширені (виражені без залежних слів) і поширені (мають при собі залежні слова).

Якщо в одному простому реченні є два або більше під­метів, присудків чи однакових додатків (які стосуються того самого слова й відповідають на те саме питання), то вони однорідні: В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля(Т. Шев­ченко). Я живу,і борюсь, і творюдля людей (В. Забаштан-ський). Ми маємо право насум і любов, на щастя, на сонце і трави(В. Симоненко).

Але не є однорідними членами:

а) повторювані слова, які вживаються в реченні для під­креслення великої кількості предметів, тривалості дії, вираження емоційності, — це єдиний член речення: Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, ро­сти,тополенько, все вгору та вгору(Т. Шевченко). Плив-плив, плив-плив,що аж обридло (І. Котляревський); між такими словами ставиться кома або дефіс;

б) дві власні або просторові, часові чи кількісні назви на зразок формула Остроградського—Гаусса,автобус Київ— Одеса,протягом березня—травня, вісім—десятьднів тощо; між такими словами ставиться тире;

в) два однакові або подібні слова, між якими вжито запе­речну частку не, якщо вони становлять смислову єд­ність: Дивиться вона не надивитьсяна свого сина: вті­шається не навтішаєтьсясвоїм Івасем (І. Нечуй-Левицький);

г) два однакові за формою дієслова, що означають дію і її мету: Кохана спить, кохана спить, піди збуди,цілуй їй очі (П. Тичина);

ґ) два повторювані слова, з'єднані порівняльним сполуч­ником як: Тепер молодиця як молодиця,коси на все село (М. Стельмах); тут частина як молодиця є при­судком;

д) фразеологічні словосполучення з двічі повторюваним сполучником і або ні на зразок і сяк і так, і сміх і гріх, ні світ ні зоря, ні сіло ні впало тощо.

У чотирьох останніх випадках між повторюваними слова­ми кома не ставиться.

Якщо при означуваному слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними й неоднорідними. Навіть ті самі означення в різному контексті виступають:

то як однорідні: Сіре, кошлате небо нависло над задимле­ним Петроградом (І. Цюпа);

то як неоднорідні: З Балтики дув холодний вітер, гнав сірі кошлаті хмари(І. Цюпа).

Означення однорідні, якщо:

а) вони являють собою перелік ознак: За шкільними пар­тами схилились чорняві, біляві, русявіголівки (І. Цюпа);

б) вони характеризують предмет в одному плані (їх можна замінити одним словом): У полі зацвітуть пахучі, ніжні, голубі фіалки(О. Гончар); тут однорідні означення мож­на замінити словом привабливі,

в) вони стоять після означуваного слова (тоді вони сприй­маються переважно як перелік ознак): Люблю я бистри­ну життя прозору, поривну, глибоку(Д. Павличко). Йому жаль стало Жука — здорового, чорного, мордатого(Па­нас Мирний); але не завжди такі означення однорідні: Минаючи убогі села понаддніпрянські невеселі,я думав... (Т. Шевченко);

г) першим стоїть непоширене означення, другим — по­ширене: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар); але якщо навпаки, то такі означення бу­дуть неоднорідні: Залитий сонцем рівний степ одразу принишк.

Якщо означення в різних планах характеризують предмет (їх не можна замінити одним словом), то вони неоднорідні. Наприклад, у реченні В густім зеленім березовімгаю над Дні­стром весело щебетали пташки (І. Франко) кожне з означень по-різному пояснює предмет, причому перше з них (густий) стосується словосполучення зелений березовий гай, друге (зеле­ний) — словосполучення березовий гай.

Завжди неоднорідними є означення, виражені сполучен­ням займенника й прикметника (мій найкращийдруг), якісно­го і відносного (високий дніпровський берег), якісного і при­свійного прикметників (улюблена мамина пісня).

Обставини однорідні лише тоді, коли вони являють собою перелік: Тепла липнева ніч пролітає садками, посадками, скир­тамив полях (О. Гончар).

Якщо обставини по-різному характеризують дію, то вони неоднорідні. Наприклад, у реченні І дід, і баба у неділю на призьбі вдвохсобі сиділи (Т. Шевченко) обставина часу — у неділю, обставина місця — на призьбі, обставина способу дії - вдвох; отже, вони неоднорідні.

Неоднорідні також обставини, які хоч і відповідають на те саме питання, проте доповнюють одна одну, залежать одна від одної. Наприклад, у реченні Шумлять сади над берегами в моєї юності краю(В. Сосюра) обставини місця над берега­ми і в моєї юності краю хоч і відповідають на те саме питан­ня де?, проте неоднорідні: остання група слів, крім обста­винного значення має ще й означальний відтінок (над бе­регами (якими?) в моєї юності краю). Так само в реченні Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч(Леся Українка) обставини часу після бурі і у місячну ніч не в одному плані стосуються присудка спалахують. Тут можна поставити питання у зворотному порядку: у місячну ніч (а коли саме?) після бурі. Можна слова після бурі розглядати і як додаток: спалахують (після чого?) після бурі (коли?) у місячну ніч.

Однорідні члени речення поєднуються між собою суряд­ним зв'язком:

а) без сполучників: Земля уляглася, перепріла, перемліла, спарилася, прагнулароботи (К. Гордієнко);

б) за допомогою одиничних сполучників і, та, а, але, про­те, зате, однак, все ж, або, чи: Приємно бродитипо теплих калюжах після грому й дощу чи ловитищучок ру­ками (О. Довженко); тут дві пари однорідних членів: бродити чи ловити, грому й дощу,

в) за допомогою повторюваних сполучників і... і, та... та, або... або, чи... чи, то... то, ні... ні (сполучник по­вторюється два або більше разів поспіль): Від Бать­ківщини — клич, і звага, ірання сила, й доляпізня (М. Сингаївський);

г) за допомогою парних сполучників не тільки... а й, не лише... але й, як... так і, хоч... але, як не... то, не стільки... скільки (перша частина сполучника ставить­ся перед першим однорідним членом чи групою їх, друга — перед наступним чи наступними): Митець думає не тільки розумом, а й серцем(О. Довженко). Учитель не стільки вчив, скільки крутивза вуха (М. Ко­цюбинський).

Між однорідними членами речення бувають єднальні, протиставні та розділові відношення, які виражаються як за до­помогою сполучників, так і без них.

Єднальні відношення передаються звичайно за допомогою єднальних сполучників і, та (= і), та й, і... і, та... та, ні... ні, як... так і, не тільки... а й і под. Вони виражають, як правило, перелік чи зіставлення певних явищ: Буде ще після цього простірлиману, і вітерпопутний, і біла заметіль чайокнад головою (О. Гончар). Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні врай, ані в пекло(Леся Українка). Годилося б думати не тільки про роботу, а й про себе(Є. Гуцало). Цей зв'язок може передаватися й без сполучників: Привіз бджолиний мед, паляницю, яблука(В. Сухомлинський).

Протиставні відношення позначаються звичай­но протиставними сполучниками а, але, та (= але), зате, про­те, однак, все ж, так. Вони передають несумісність, проти­лежність певних явищ: О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю караюсь, мучуся... але не каюсь(Т. Шевчен­ко). Цей зв'язок може виражатися й без сполучників: Це була не звичайна — мінеральнавода (О. Гончар).

Розділові відношення виражаються за допомо­гою розділових сполучників або, чи, або... або, чи... чи, то... то, не то... не то, хоч... хоч і под. Вони передають роздільність, чергування або взаємовиключення певних явищ: Хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде(М. Коцюбинський). Дитина стоїть, пильно дивиться то на батька, то на матір(Панас Мирний).