Використання аналізу результатів контролю для коригування дій

Процес контролю поділяється на кілька послідовних етапів: 1) визначення бажаного результату (стандарту); 2) вимірювання фактичного результату виконання; 3) оцінка результатів виконання; 4) коригуючі дії.

Встановлення бажаного результату (стандарту). Під час здійснення процесу контролю мета конкретизується, уточнюється, перетворюючись на критерії – норми функціонування, за якими оцінюється робота різних структур організації [4, с. 248].

Існує три форми норм функціонування: числова, шкальна і дескриптивна. При числовій формі контрольовані параметри вимірюються за повними числовими значеннями. Параметри (кількість продукції), періоди часу, як правило, подаються у числовій формі. Але крім кількісних параметрів, досить часто зустрічаються якісні – дизайн, зручність в експлуатації тощо. Вони ранжуються за допомогою бальної оцінки порівнянням аналогічних параметрів між собою. Норми часто встановлюються графічно.

Норми функціонування, які не можуть бути визначені першим і другим способом, формулюються дескриптивно, описово.

До основних вимог, які ставляться до норм функціонування, належать: обґрунтованість, зручність, можливість порівняння.

Окремо виділимо такий елемент норм функціонування, як норма керованості. Це та кількість працівників, яка перебуває у безпосередній підлеглості одного функціонального керівника, її ще називають сферою, масштабом чи діапазоном контролю, зоною управління.

Вимірювання фактичного результату виконання. Процедура виміру фактичного результату виконання – це засіб отримання необхідної інформації для суб’єкта управління та контролю. Цю процедуру можна визначити як зіставлення фактичної величини з еталоном.