Види аналізу ситуацій і технологічних систем.

ЛЕКЦІЯ 2

Аналіз виробничих ситуацій і систем

План.

1. Види аналізу ситуацій і технологічних систем.

2. Властивості аграрних систем і аналітичні показники.

3. Виробнича ситуація та управління нею.

Види аналізу ситуацій і технологічних систем.

Постановка і вирішення будь-яких виробничих задач вимагає з’ясуван­ня ситуації, що склалася, виявлення суперечностей і невідповідностей, при- чинно-наслідкових зв’язків. Таку інформацію одержують за результатами проведення аналізу ситуації, системи або показників її функціонування.

Аналіз — це метод дослідження, який полягає в умовному або практич­ному розчленуванні об’єкту на складові частини (ознаки, властивості тощо) і оцінки їх ролі в системі.

Об’єктами аналізу можуть бути технічні і технологічні системи, їх властивості і показники роботи, властивості і взаємодії окремих елемен­тів, а також умови і закономірності функціонування систем. Поширені в інженерній практиці види аналізу наведені на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Види аналізу систем.

Системний аналіз як методологія дослідження полягає в структуризації системи, вивченні її властивостей через властивості і взаємодії елементів, вну­трішні і зовнішні зв’язки. Системний аналіз передбачає вивчення властивос­тей окремих елементів з урахуванням їх місця і ролі в системі, бо взаємозв’язки і взаємодії елементів забезпечують нові системні властивості об’єктів. Звідси випливає важливий принцип трирівневого вивчення системи, а саме: аналіз властивостей системи; вищий рівень — функціонування системи в надсистемі (середовищі); нижчий рівень — аналіз елементів системи.

Вивчення динамічних систем може мати два аспекти — функціональ­ний і генетичний або еволюційний.

Функціональний аналіз спрямований на вивчення структури і влас­тивостей системи, закономірностей її функціонування у певних умовах. Функціональні залежності проявляються при взаємодії окремих елемен­тів між собою, між елементами і системою в цілому, між системою і се­редовищем. Ці взаємодії потребують узгодження в просторі і часі як по горизонталі, тобто між складовими частинами одного ієрархічного рівня (координація), так і по вертикалі (субординація). Субординація вказує на підпорядкованість складових системи, їх неоднакове значення для функ­ціонування системи.

Генетичний (еволюційний) аналіз вивчає систему в розвитку. Кожна технічна чи технологічна система проходить певні етапи життєвого циклу (див. п. 1.2). Ретроспективний аналіз дозволяє з’ясувати причини і пере­думови становлення саме такого вигляду і стану системи, що дає важливу інформацію для визначення напрямків удосконалення, тобто перспектив­ного розвитку системи. Це особливо важливо в умовах інтенсивного тех­нологічного прогресу, коли наступає швидке моральне старіння систем та їх елементів. Еволюційний аналіз передбачає виявлення закономірностей розвитку за історичними умовами.

Так, система машин для сільського господарств склалася під визна­чальним впливом колективізації виробництва. Становлення різних форм власності на землю і засоби виробництва вимагає відповідних змін у структурі системи машин.

За метою і змістом аналіз може бути комплексним або мати вузьке спрямування.

Інженерний аналіз спрямований на вивчення властивостей технічних систем і закономірностей їх функціонування. Його об’єктами стосовно до специфіки машиновикористання є конструкція машин, їх надійність, агротехнологічні, маневрові і енергетичні властивості, показники роботи та інше. На основі інженерного аналізу здійснюється удосконалення кон­струкції технічних засобів, їх технічного і технологічного обслуговуван­ня, усунення несприятливих відхилень у ході виробничих процесів, узго­дження параметрів і режимів роботи машин.

Економічний аналіз спрямований на вивчення економічних показни­ків ТС і ТхС (експлуатаційні витрати, собівартість робіт, термін окупності систем, ціноутворення, тощо).

У зв’язку з тим, що економічні показники виробничих систем тісно пов’язані з структурою і параметрами технічних складових, технологі­єю і організацією процесів, соціально-економічними факторами вини­кає необхідність проведення комплексного техніко-економічного аналізу. В умовах ринкових відносин і економічного механізму господарювання роль техніко-економічного аналізу значно зросла, бо він дозволяє вияви­ти ефективність реалізації нових систем, виявити резерви виробництва, визначити напрямки удосконалення технічних і виробничих систем.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) є технологією комплексного сис­темного дослідження функцій спрямований на забезпечення необхідних спо­живацьких властивостей об’єктів з мінімально можливими затратами ресурсів.

Об’єктами техніко-економічного і функціонально-вартісного аналі­зу можуть бути ТС і ТхС, технології, а також їх окремі елементи, органі­заційні та інформаційні структури. Ці два види аналізу за своєю суттю є технологіями обґрунтування рішень, які вбирають в себе певний арсе­нал методів аналізу.

Екологічний аналіз стосовно до умов сільськогосподарського вироб­ництва розвинутий ще недостатньо, незважаючи на гостроту і актуаль­ність екологічних проблем. Аграрні ТС і ТхС безпосередньо впливають на природне середовище, є причиною порушення біоценозів, машинної де­градації ґрунтів, забруднення довкілля, тощо. Тому важливо сформувати систему показників оцінки екологічних властивостей техніки і технологій.

В основі аналізу систем лежить їх структуризація, тобто встановлення меж системи і середовища (надсистеми), виділення складових частин на різних ієрархічних рівнях та зв’язків між ними.

Глибина структуризації системи визначається кількістю ієрархічних рівнів і здатністю до розчленування елементів нижнього рівня. Якщо ці елементи не піддаються подальшій деталізації, то структуризація прове­дена до граничної глибини.

Наприклад, при аналізі системи машиновикористання структуриза­ція може бути здійснена до окремих машин, функціональних блоків або узлів, деталей. Структуризація до окремих деталей характеризує гранич­ну глибину. Поняття граничної структуризації до певної міри умовне. Так, з функціональної точки зору кульковий підшипник можна розглядати як неподільний елемент конструкції. З іншого боку, навіть на окремій дета­лі можна виділити зони концентрації напружень або «слабкі» місця, які впливають на надійність деталі і машини в цілому. За глибиною і масшта­бом структуризації розрізняють макро- і мікроаналіз.

При макроаналізі (макропідході) об’єкт аналізу вивчають неначе ззов­ні, без деталізації його внутрішніх зв’язків і взаємодій. У цьому випадку встановлюють загальні тенденції розвитку систем, узагальнені показники і закономірності функціонування.

При мікроаналізі (мікропідході) вивчається внутрішня структу­ра об’єкту, властивості і взаємозв’язки окремих елементів, фактори, що впливають на часткові і загальні показники функціонування системи. При цьому структуризація здійснюється до елементарного рівня.

Таблиця 2.1 Приклади задач аналізу з різною глибиною структуризації

Макро- і мікроаналіз можуть бути етапами дослідження і вдоскона­лення систем. На рівні господарства мікропідхід є основним інструмен­том вияву резервів виробництва. Ступінь деталізації при аналізі залежить також від виробничої ситуації та рівня організації робіт. Якщо мають міс­це явні упущення і втрати, то резерви вдосконалення виробництва мо­жуть бути встановлені порівняно простими методами аналізу на макро- рівні. Варто пам’ятати, що усунення втрат — першочергова задача аналізу і вдосконалення виробництва.