Виробнича ситуація та управління нею.

Виробнича ситуація означає зафіксований на певний момент часу стан системи і умов її функціонування. Технологічна система як система-процес включає виробничий персонал, технічні засоби, ресурси, інформацію, предмет праці і зовнішні умови. У формалізованому вигляді виробничу си­туацію можна виразити кортежем множин, тобто

ВС = (L, І, М, Р, П, X), (2.5)

де ВС — виробнича ситуація;

L — множина людей, зайнятих у технологічному процесі системи;

І — інформація (виробничі цілі, технологічний і експлуатаційний

регламенти, екологічні вимоги, техніка безпеки);

М — множина технічних засобів системи;

Р — матеріальні ресурси системи (енергетичні, технологічні);

П — предмети праці (операнди);

X — зовнішні умови, що суттєві для досягнення виробничої мети.

Кожна складова (2.5) характеризується кількісними і якісними властивостями, а також рівнем використання.

Праця людей (L) кількісно характеризується наявністю трудових ре­сурсів, їх структурою. Якісні властивості виробничого персоналу оціню­ють за кваліфікацією механізаторських кадрів, виробничою дисципліною. Рівень використання трудових ресурсів пов’язаний з організацією праці.

В інформаційній складовій (І) важливу роль має формулювання ви­робничих цілей. Цілі потрібно оцінювати стосовно їх відповідності (адек­ватності) до реальних виробничих потреб, бо нерідко вольові чинники призводять до необгрунтованих цілей і помилкових рішень.

У виробничій ситуації інформаційна складова містить дані про тех­нологію і правила проведення робіт, оцінку їх якості, вимоги щодо безпеки праці та охорони довкілля. Кількісно інформація характеризу­ється її достатністю для ефективного функціонування конкретної систе­ми в конкретних умовах. Якість інформації залежить від її достовірності, а рівень використання — від своєчасності доведення до виконавців і до­триманням ними вимог.

У механізованому аграрному виробництві знаряддями праці (М) є машини, виробниче обладнання і прилади, технологічні лінії. їх також оцінюють за кількісною достатністю. Якісні властивості можна оцінити технічним рівнем і станом, надійністю, тощо. Від рівня використання по­тенційних можливостей техніки залежать виробничі показники техноло­гічної системи у цілому.

Матеріальні ресурси (Р) включають забезпечення ТхС паливом, елек­тричною і тепловою енергією, технологічними матеріалами (насіння, до­брива, пестициди, корми для тварин, тощо). Кожен вид необхідних для ефективної роботи ТхС ресурсів може бути оцінений їх кількістю, якістю і рівнем використання.

Варто зазначити, що у вираз (2.5) не ввійшли фінансові ресурси, бо від їх наявності залежить кількість і якість усіх інших трудових, технічних і матеріальних ресурсів.

Предметами праці (П) виступають об’єкти, зміна властивостей яких є виробничою метою. Так, предметом праці при виконанні технологічної операції оранки є поле, а для ремонтної бригади предметом праці будуть технічні засоби, що підлягають ремонту.

Предмети праці також можуть бути оцінені кількісними (обсяг робіт) і якісними характеристиками (трудомісткість, складність).

До складу виробничої ситуації включаються лише ті зовнішні умови (X), які суттєво впливають на технологічну систему і досягнення вироб­ничих цілей. Для ТхС землеробства це, насамперед, характеристики по­льових і погодних умов, відстані переїздів, тощо.

Аналіз виробничої ситуації дозволяє конкретизувати складові за мі­рою їх впливу на хід процесів, встановити фактори, за допомогою яких можна керувати виробничою ситуацією, запобігати несприятливим від­хиленням у досягненні мети.

Важливо розуміти, що на досягнення виробничих цілей можуть впли­вати не лише окремі складові виробничої ситуації, але й їх взаємодії. Згід­но з комбінаторикою кількість г-поєднань із п елементів визначається формулою

Для виразу (2.1) п = 6, r =1,2,...,6, а загальне число поєднань стано­вить С(п, г) = 63. Таку велику кількість взаємодій можна проаналізува­ти з використанням комп’ютерних програм, але для оцінки виробничої ситуації найбільший практичний інтерес мають окремі складові (2.5) та їх парні поєднання. Для цього зручно використовувати матрицю зв’язків, схема побудови якої наведена на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Схема матриці зв’язків між факторами, що впливають на виробничу ситу­ацію (а) і графічного кодування чарунок (б). Умовні позначення згідно з таблицею 2.2.

За даною схемою деталізуються елементи кожної з множин і в чарунках взаємозв’язків графічно кодуєть­ся інформація за принципом двійкових змінних «так» — «ні» (рис. 2.2 б, табл. 2.2). Графічне кодування здійснюється за допомогою наявності чи відсутності певного умовного знаку (УЗ). У нашому прикладі таких умов­них знаків є 5 (відрізки АО, ВО, СО, DО і точка О).

Таблиця 2.2 Кодування комірок матриці зв’язків (рис. 2.2.б)

Зокрема, матрицю зв’язків доцільно використовувати для оцінки важли­вості окремих елементів та відбору чинників для керування ситуацією.

Приклад: Потрібно забезпечити своєчасність проведення сівби зернових культур (мета) і встановити ключові фактори, за допомогою яких буде втілюватися виробнича стратегія та контроль ситуації.

Отже, виробничою метою І₁ є виконання заданого обсягу робіт у вста­новлені строки. Для досягнення мети у складовій «людина» — L потрібно забезпечити необхідний склад виробничого персоналу, стимули щодо виконання персоналом поставлених завдань L₁ доведення до виконавців правил і умов проведення робіт L₂, L₃.

Склад технічних засобів М і потребу в ресурсах Р потрібно проаналі­зувати у всіх підсистемах згідно із структурною схемою ТхС (див. рис. 1.1). Зокрема, в основній виробничій підсистемі потрібно забезпечити відпо­відну кількість і склад машинних агрегатів М₁, взаємодії основних і допо­міжних агрегатів М₂, надійність техніки М₃. Ці ж вимоги стосуються й підсистем технологічного забезпечення та технічного обслуговування.

В підсистемі управління, крім технічних засобів зв’язку, контролю, нако­пичення та обробки інформації важливе значення має також наявність та якість необхідної інформації І, своєчасне доведення її до персоналу.

Властивості предмета праці (П) також можуть суттєво вплинути на своєчасність та якість механізованих робіт. До керованих властивостей відноситься підготовка ґрунту до сівби (П₁) і поля (П₂) до проведення технологічної операції (розмітка загінок, перших проходів, поворотних смуг, встановлення місць заправки посівних агрегатів насінням і добрива­ми). Перелік факторів можна видозмінювати і розширювати залежно від мети і конкретних виробничих умов.

Далі будують поле взаємозв’язків між факторами (рис. 2.3). Аналізую­чи чарунки взаємозв’язків між окремими парами факторів, встановлюють характер зв’язків і кодують їх згідно з правилами табл. 2.2. Відбір факторів управління процесом та його контролювання здійснюється ОПР на під­ставі індивідуальної або групової експертизи.

В наведеному прикладі ОПР для управління своєчасністю робіт прийняв фактори стимулювання праці та забезпечення надійності тех­ніки, забезпечення ТхС необхідними ресурсами, організацію взаємодії технічних засобів у технологічному процесі. Контролюється підбір ви­конавців, склад і режим роботи технічних засобів, підготовка поля до проведення робіт.

Побудова та аналіз матриці взаємозв’язків формує системне уявлення про ситуацію і дозволяє передбачати можливі несприятливі відхилення у ході виробничих процесів.

Рис. 2.3. Фрагмент матриці зв’язків при організації процесу сівби зернових культур. Кодування чарунок згідно з табл. 2.2.