L 6. Використання мінералів як колекційного матеріалу

Деякі мінерали, що трапляються у вигляді гарних кристалів або їхніх агрегатів (наприклад, друзи, конкреції тощо), можуть становити певну матеріальну цінність. Особливо це стосується рідкісних, дуже рідкісних і унікальних за зовнішністю мінералів. Такі мінерали не потрібно залучати у промислове виробництво як руди, а зберігати як колекційний матеріал. З огляду на це у світі є мала індустрія, яка займається збереженням і постачанням колекційного матеріалу для музеїв, навчальних закладів і приватних осіб. Ціни на такі колекції, особливо на рідкісні й унікальні мінерали, дуже високі, їх визначають великі фірми і наводять у спеціальних каталогах. Колекціонування мінералів у світі досить поширене. В деяких країнах збирання колекційного матеріалу і його продаж слугує значним джерелом надходження валюти.

Особливо важливо це сьогодні для України, надра якої досить багаті на колекційний матеріал мінералів. Тому доцільно деякі рудопрояви і невеликі родовища (особливо гранітних пегматитів, деяких екзотичних за мінераль­ним складом гідротермальних утворень скарнів, пегматитів і метасоматитів, пов'язаних з лужними породами тощо) розробляти з метою одержання колекційного матеріалу, а не для видобутку з них цінних компонентів. Однак звичайно все це потрібно провадити під керівництвом досвідчених мінералогів, оскільки від їхнього знання, смаку й уміння відбирати зразки та обробляти їх залежить цінність зібраних колекцій.

Крім того, колекційний матеріал треба збирати під суворим державним контролем, що передбачено Законом України про охорону надр. Деякі

мінералогічні музеї повинні мати право відбирати кращий і унікальний матеріал для зберігання. На жаль, сьогодні з мінералами відбувається те ж саме, що й з лісом, рибою, рідкісними тваринами і птахами, які потребують охорони. Рідкісні мінерали та колекційні мінеральні агрегати часто видобувають у звичайному порядку, подрібнюють їх на фабриках під час збагачення, унаслідок чого безповоротно втрачають. В інших випадках колекційний матеріал забирають під час видобутку "любителі каменю". Щодо охорони живої природи, то в Україні діють спеціальні служби, які обмежують вирубування лісу, рибний промисел, відстрілювання рідкісних тварин і птахів, а збирання колекційного мінерального матеріалу, на жаль, ніхто не контролює. З огляду на це необхідні термінові заходи в такому напрямі. Адже якщо риба, дичина чи лісові насадження відновлюються з часом, то мінерали, особливо рідкісні, видобуті з надр землі й використані у промисловому виробництві, відновити неможливо.

Отже, поряд з організацією колекційної справи (мабуть, доцільно створити для цього спеціальний державний підрозділ) потрібно налагодити і мінералогічний контроль за видобутком, створити мінералогічні заповідники, природні музеї, оголосити заповідниками окремі родовища, рудопрояви, жили, гірничі виробки.