Вивчення мінералогії нових геосфер

Нові види мінеральної сировини з часом виявлятимуть завдяки дослідженню мінералогії нових геосфер. Особливо це стосується утворень Світового океану. Найбільшої уваги тут заслуговують залізоманганові конкреції глибоководних частин. В їхньому складі виявлено тодорокіт, вернадит, бернесит, псиломелан, гетит тощо. Найцікавішими з практичного погляду є накопичення в центральній і північній частинах Тихого океану, менше вони виявлені в Атлантичному та Індійському океанах.

Залізоманганові конкреції зафіксовано на глибинах від 1 000 до 6 000 м, загальні їхні запаси в межах Тихого океану оцінюють у 1,5 трлн т. Цікаво, що кожного року ці запаси збільшуються на 10 млн. т. У складі конкрецій містяться в середньому 24,2 % Мп (максимальний вміст досягає 45 %), 14,0 -Fe, 29,0 - А1, 0,99 - Ni, 0,67 - Ті, 0,53 - Cu, 0,35 - Co, соті частки Pb, Zn, Sr, V, В, Mo і TR. Найбільший інтерес поки що становлять Ni, Co і Cu. У Тихому океані їхні запаси такі, млрд. т: Ni -• 14,7; Co - 5,2; Cu -- 7,9. Переробка за рік 6,5 млн. т конкрецій могла б повністю задовольнити світові потреби в кобальті, 22 % потреб міді та 13 % - нікелю.

Ці руди можна переробляти методами гідрометалургії. Головні труднощі в освоєнні цього нового виду мінеральної сировини пов'язані з технічним забезпеченням видобутку, переробки і транспортування. Однак незважаючи на це, США і Японія уже розпочали в цьому напрямі деякі роботи.

Значний доробок у вивченні залізоманганових конкрецій Індійського океану і Чорного моря мають українські дослідники, які виявили перспективні ділянки, у тому числі похованих залізоманганових конкрецій і конкрецій, що залягають на порівняно невеликих глибинах (1500-1700 м). Найдоцільнішою і економічно вигідною для України є участь у розробці залізоманганових конкрецій на перспективних площах Центрально-індійської, Західно-Австралійської та Амстердамської улоговин Індійського океану [15].

У межах Світового океану важливими видами мінеральної сировини є сульфідні поклади (головно з мідною та цинковою спеціалізацією), виявлені в устях підводних високотемпературних гідротермальних джерел океанічних рифтів. На кінець минулого століття відкрито й вивчено з різним ступенем детальності більше ста активних і реліктових гідротермальних полів у Тихому океані, вісім -- в Атлантичному, одне -- в Індійському, близько двадцяти - в Червоному морі й декілька — у Середземному. За різними оцінками запаси сульфідних покладів детально вивчених гідротермальних полів рифтів Серединно-Атлантичного хребта становлять (Ю.О. Богданов, 1997):

Брокер Спур (час „життя" - до 1 000 років) - 0,1 млн. т;

Снейк Піт (приблизно 4 000 років) - 1,2-3,2 млн. т;

ТАГ активна споруда (понад 50 000 років) - близько 4 млн. т;

реліктова споруда Мир (приблизно 100 000 років) - близько 10 млн. т.

За цими даними обчислили швидкість нарощування масивних гідротермальних покладів: Брокер Спур - понад 100 т/рік; Снейк Піт - 300-800 т/рік; активна і реліктова споруди поля ТАГ - близько 100 т/рік.

Практичний інтерес становлять також мули морів, океанів, а можливо, й озер. Зокрема, як новий вид сировини на глинозем можна використовувати глибоководні червоні мули, що є на дні Північного моря. Організований однією з компаній ФРН видобуток і промислово-лабораторні досліди дали змогу виявити економічну ефективність розробки цих мулів.

Як добрива заслуговують на увагу сапропелеві мули Чорного моря, відкриті ще наприкінці минулого століття. Вони розвинуті нижче глибин 400-500 м. Потужність збагачених сапропелем осадів коливається від 0,35 до 2,0 м. Дослідами з'ясовано, що у разі використання морських сапропелів як добрив майже вдвічі зростає врожайність ячменю, кукурудзи, трав; на 20— ЗО % - інших культур. Сапропель має добрі протекторні властивості на заражених радіонуклідами землях. Його можна широко використовувати у тваринництві, виробництві будівельних матеріалів, медичних препаратів, косметики тощо [15].

Перспективними щодо виявлення нових нетрадиційних золоторудних об'єктів є шельфові зони Чорного й Азовського морів, де виявлено тонке і дисперсне золото. Залучення їх в експлуатацію стане можливим завдяки розробці нових технологій і техніки для виділення тонкодисперсного золота.

Новим видом сировини є мінералізовані води, зокрема розсоли морів і озер, що висихають. Такі озера подекуди розміщені вздовж системи рифтів і поповнюються термальними мінералізованими водами. Ці розсоли характерні для Червоного і Мертвого морів.

У близькому майбутньому, очевидно, треба очікувати відкриття нових видів мінеральної сировини в інших космічних тілах Сонячної системи, свідченням чого є деяка подібність складу метеоритів і місячних порід до земних утворень, з якими пов'язані різні мінеральні родовища.