Вивчення будови, роботи та регулювання фрикційних електроприводів швейних машин

Електропривод швейної машини необхідний для включення, зупинки та регулювання частоти обертання головного валу. Існують такі види електроприводів: електрофрикційні, позиційні, для швейних машин з автоматизованими функціями, для швейних напівавтоматів і автоматів. Різниця між електроприводами полягає в системах керування частотою обертання головного валу, зупинки та включення в роботу швейної машини.

Для швейних напівавтоматів з механічною зупинкою зупинка та включення в роботу швейної машини забезпечують системи, вмонтовані в головку швейної машини. Електропривод в цьому напівавтоматі складається з електродвигуна і пасової передачі від нього до машини.

Електродвигун 6 (рис. 3.1) встановлюється під промисловим столом машини і кріпиться гвинтами 5 до пластини 4 промислового стола. Від шківа 1 електродвигуна через клинопасову передачу 3 рух передається шківу (маховику) 2 машини.

Будова фрикційного електропривода.Найбільш поширені фрикційні електроприводи, принцип дії яких ґрунтується на зміні сили зчеплення між маховиком 3 (рис. 3.2) і фрикційними накладками 4 на диску 6.

Маховик 3 кріпиться на валу електродвигуна 1, а диск 6 – на валу 9 привода. На диску 6 встановлюються по обидві сторони фрикційні накладки 4 з високим коефіцієнтом тертя. На корпусі 17 привода гайкою 7 кріпиться гальмівна колодка 5. Вал 9 обертається у двох кулькових підшипниках 8 і 10, запресованих у втулку 12. Втулка 12 разом з валом 9 і диском 6 може зміщуватися вздовж корпуса 17 привода. На правому кінці валу 9 на шпонці встановлюється шків 11 привода і кріпиться гайкою. Через овальний отвір 13 в корпусі 17 привода в отвір втулки 12 вставлений палець 14, закріплений у вилці важеля 19. Важіль 19 під дією пружини 18 зміщує втулку 12 з диском 6 від муфти 3. Пружина 18 одним кінцем з’єднана з корпусом 17, а другим – зі шпилькою 16, яка закріплена у важелі 19 гайкою 15. Важіль 19 з’єднаний через тягу з педаллю.

Електродвигун підключений через контакти коробки 2 до мережі змінного струму. Електродвигун може підключатися до електричної мережі напругою 220 і 380 В.

При підключенні електродвигуна необхідно дотримуватись правил електробезпеки. Цю роботу слід виконувати при відключеному живленні. Електродвигун та металеві частини промислового стола повинні бути заземлені. При заміні електродвигуна на інший звертають увагу перш за все на відповідність потужностей і частоти обертання валу електродвигуна.

Робота фрикційного електропривода. При включенні електропривода маховик отримує рух від електродвигуна. При натисканні оператором на педаль важіль 19 (див. рис. 3.2) переміщає вал 9 з диском 6 вліво, і фрикційні накладки 4, які контактують з маховиком, надають обертів від маховика 3 валу 9 і шківу 11. Чим більше зусилля натискання на педаль, тим з більшою силою диск 6 притискається до маховика 3 і більша частота обертання шківа 11 та головного валу машини. При зменшенні силового впливу на педаль важіль 19 під дією пружини 18 повертає диск 6 вправо. Диск, контактуючи через фрикційну накладку з чавунною гальмівною колодкою 5, внаслідок тертя між ними зупиняється і зупиняє обертання валу 9 і шківа 11. Обертання головного валу машини припиняється.

Рис. 3.2. Фрикційний електропривод швейної машини

Регулювання фрикційного електропривода:

– натяг пасу 3 (див. рис. 3.1) регулюється зміщенням електродвигуна в прорізі пластини 4;

– зусилля гальмування тиску пружини 18 (див. рис. 3.2) регулюють поворотом гайки 15 на шпильці 16;

– кутова орієнтація педалі виконується зміною довжини тяги;

– час гальмування обертів головного валу машини можна відрегулювати, змінюючи положення гальмівної колодки 5 при послабленні гайки 7 і повороті гвинта, на якому вона встановлена;

– поворот педалі електроприводу регулюють перенесенні місця з’єднання тяги на важелі 19.

Налагодження електропривода. Після підключення електродвигуна необхідно перевірити наявність заземлення і відсутність відкритих для доступу з’єднань з електричною мережею.

Необхідно перевірити положення педалі і можливість (при натисканні) зміни положення валу 9 приводу і шківа 11. Якщо шків не має зміщення до електродвигуна при натисканні на педаль, то потрібно зменшити довжину тяги.

При натисканні на педаль слід перевірити поворотом вручну відсутність заклинювання валу, диска та інших обертових частин. Потім роботу електропривода перевіряють без навантаження, тобто без під’єднання до нього машини. Встановлюють відсутність сторонніх різких шумів і запаху. При виявленні дефектів необхідно вимкнути живлення і усунути неполадки.

Напрямок обертання шківа привода визначають короткочасним його запуском. Якщо напрямок обертання головного валу машини не відповідає потрібному, то змінюють положення клем А і В в коробці підключення. Далі у клинопасовій передачі перевіряють натяг пасу по максимальному прогину пасу (до 10 мм).

Встановивши захисний кожух і щитки для шківів та пасу, перевіряють за шумом відсутність доторкання пасу і шківів до огороджень. Наявність такого контакту створює шум у роботі електропривода.

На холостому ходу роботи машини перевіряють функціонування електроприводу, досягнення максимальної частоти та зупинку. Якщо не забезпечується максимальна частота при максимальному натисканні на педаль, а важіль зміщення валу приводу ще може мати хід, то необхідно змінити хід важеля або його кутову орієнтацію. У випадку повільної зупинки обертання головного валу машини необхідно відрегулювати зусилля гальмування диска.

При експлуатації електроприводу необхідно періодично очищати від пилу вентилятор електроприводу, знімаючи кожух, і змащувати підшипники 8 і 10 (див. рис. 3.2) на валу 9, рухомі з’єднання приводу. Категорично не допускається потрапляння змащувальних матеріалів на фрикційні пластини 4, маховик 3 або гальмівну колодку 5.