Типологічні класифікації населених місць, форм і районів розселення

Класифікація населених місць виконується за рядом ознак. Одною з головних серед них є чисельність населення поселення.

У відповідності до державних норм [1] міські та сільські поселення в залежності від проектної чисельності населення на розрахунковий строк підрозділяють на групи (табл.2.1).

Таблиця 2.1

слабким розвитком транспортних комунікацій.

Більш прогресивною є групова форма розселення, що заснована на стійких зв'язках із сусідніми населеними пунктами у сфері громадського виробництва, праці, побуту та відпочинку людей, які в них живуть. Групова форма розселення створює передумови для більш ефективного розміщення та розвитку промисловості, для усунення надмірної щільності населення, а також забезпечує кращі умови для вирішення проблем охорони навколишнього середовища. У групових системах розселення кожне місто, поселення, селище або село розвивається не як економічно відособлена одиниця, а як складова частина загальної системи, для якої народногосподарським плануванням призначено виконання тих або інших виробничо-трудових функцій.

Як правило, при груповому формуванні розселенння ряд малих і середніх міст за своїми економічними, адміністративними і культурними зв'язками тяжіє до одного найбільш крупного міста - центру тяжіння. Центр тяжіння разом з декількома десятками міст або інших поселень, поєднаних спільністю економічних, адміністративних та культурно-побутових зв'язків, складає агломерацію. Великою міською агломерацією вважається така, у центральних зонах міст якої щільність населення складає більш ніж 200 чол/км², при цьому середня відстань між сусідніми містами і поселенями, складає не більш ніж 10 км.

Розрізняють моноцентричні та поліцентричні агломерації. До моноцентричних відносять ті, в яких головне місто - центр тяжіння не менш ніж у десять разів перевищує за чисельністю населення найбільш крупне з інших міст, які входять в агломерацію. До таких систем розселення в першу чергу треба віднести агломерації найкрупніших міст, наприклад, Києва.

Поліцентричні агломерації передбачають, крім головного центру тяжіння, наявність одного або декількох центрів тяжіння другого порядку. Прикладами таких агломерацій можуть служити групові системи розселення біля міст Донецька і Кривого Рогу.

Принцип формування груп взаємозв'язаних населених пунктів характерний і для сільського типу розселення, наприклад, при організації аграрно-виробничих об'єднань та аграрно-виробничих комплексів (АВК).

Під АВК розуміється група територіально об'єднаних сільськогосподарських і виробничих підприємств з тісними виробничо-господарськими зв'язками в сфері одержання та переробки сільськогосподарської продукції, використання робочої сили, техніки, різних транспортних засобів, інженерних споруд та комунікацій, включно мережі доріг та інш.

Особливим видом поселення є наукові комплекси, які формуються на основі об'єднання ряду науково-дослідницьких інститутів одного або суміжних наукових напрямків та їх виробничих баз і підприємств. У відповідності до генеральних планів поблизу інститутів будують житлові будинки, адміністративні заклади, підприємства культурно-побутового обслуговування, розвивають мережі доріг та інш. Так виникли так звані наукові містечки.

Для виникнення і розвитку поселень основою можуть служити і природні чинники. У сприятливих для відпочинку і лікування районах зводяться санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, туристичні бази. Виникає відповідна сфера прикладення праці, що пов'язана з обслуговуванням підприємств відпочинку та туризму. Для людей, зайнятих у сфері обслуговування, будуються житлові райони зі всіма необхідними культурно-побутовими закладами. Так формуються міста-курорти.

Розміри міста та його адміністративне значення - столичне місто, обласний адміністративний центр або районний центр і таке інше, а також його територіальне розміщення впливають на роль міста в загальній системі розселення. За цією ознакою міста поділяються на центри систем і підцентри різного значення - ведучі і другорядні.

Важливою ознакою класифікації міста є і його народногосподарський профіль, іншими словами, його основна народногосподарська функція. Тому міста розподіляють на промислові, транспортні, курортні, історичні, міста - центри туризму, адміністративні центри та багатофункціональні міста. Як правило, з ростом міста росте його багатофункціональність.

Названі основні класифікації пов'язані з комплексом наступних містобудівних характеристик:

загальні риси планувальної організації міста;

особливості характеру міської забудови;

особливості розвитку міської транспортної інфраструктури;

особливості структури громадського обслуговування;

особливості рівня архітектурного та інженерного благоустрою, озеленення і т.д.

Поряд із наведеними використовують і ряд інших класифікацій, які дозволяють виявити

різні характерні аспекти формування міста, наприклад:

типи міст за природними умовами: міста середньої полоси, північних або південних зон;

класифікація міста за темпами його росту: які швидко зростають або обмеженого розвитку, стабільні за кількістю населення або ті, що характеризуються відтоком населення;

історичні класифікації міст за часом їх виникнення та історії їх розвитку;

класифікації за цінністю історико-архітектурної і культурної спадщини і багато інших.

Різноманітність класифікацій міст у порівнянні з іншими містобудівними об'єктами визначається численністю типів міст і широким колом вирішуємих проблем.

Для класифікації районів-об'єктів районного планування-використовують головним чином характеристику народногосподарського профілю, а також ознаку особливостей характеру розселення. Розрізняють райони з переважною промисловою, сільськогосподарською або рекреаційною орієнтацією, а також райони крупних агломерацій.

Як можно визначити з наведених прикладів, більшість містобудівних класифікацій заснована на якісних відмінностях об'єктів. У містобудівній теорії, як і в загальній теорії систем, розчленування об'єктів систем та їх групування за допомогою узагальненої моделі або типу для порівняльного вивчення суттєвих ознак чи функцій об'єктів, має назву типології об 'єктів.