І.З.Структура об'єктів містобудівного проектування та будівництва. Елементи структури

Основою формування всіх містобудівних об'єктів є вибрана конкретна територія, яка характеризується розмірами і геометричною формою, своїм місцезнаходженням, природними якостями і ресурсами. Територія складає основу містобудівної діяльності на будь-якому рівні, надаючи простір для формування містобудівних об'єктів і обумовлюючи, в силу своїх специфічних якостей, характер приймаємих містобудівних рішень.

Містобудівне освоєння територій виражається в будівництві нових будівель та споруд на вільних майданчиках або в реконструкції існуючих, в улаштуванні мережі вулиць і доріг, в інженерному обладнанні території системами водопостачання, каналізації та інш. комунікацій, в інженерній підготовці та захисту територій, у заходах з охорони навколишнього середовища та його покращення і т.інш.

Таке містобудівне освоєння територій забезпечує виконання головного принципу містобудівної діяльності - створення умов для найбільшої ефективності використання територіальних ресурсів.

Містобудівні системи организовані територіально. Їх структура визначається складом і територіальними зв'язками елементів. Елементами структури виступають частини містобудівної системи, які розглядаються як складові єдиного цілого, у більш точному значенні - як його первичні, неподільні складові. У загальному вигляді елементи можуть бути визначені як територіальні просторові одиниці, яким притаманна яка-небудь ознака - функціональна планувальна або природна.

Як і системи в цілому, їх елементи мають характер "поверхні", наприклад, це - зони, райони або окремі майданчики під забудову. У випадку, коли територією можно знехтувати, елементами системи виступають окремі точки - центри, вузли або лінії - осі.

Існують два підходи до визначення елементів. Перший - коли окремі елементи визначаються за характером розміщення на території об'єктів. Другий - коли елементи визначаються за показниками цілісності території.

У першому випадку застосовується поняття зона. Зона - це територіальний елемент містобудівної системи, який характеризується розміщенням на ньому однотипних містобудівних або природних компонентів. Найбільш часто в містобудуванні використовується функціональна ознака як основа зонування територій. Так, прийнято поділяти території міст на житлові - сельбищні або промислові - виробничі зони чи використовувати зонування територій в районах розселення за видами їх господарчого використання, наприклад, території сільського або лісового господарства, території масового відпочинку населення та інш.

У другому випадку в містобудівній теорії використовуються поняття район і комплекс. Поняття район визначає відносно цілісну і автономну одиницю, яка відрізняється за якими-небудь ознаками. Прикладами можуть служити житлові райони міста або, так звані, планувальні райони-об'єкти районного планування. Поняття комплекс також характеризує територіальну цілісність, одночасно вказуючи і на високий ступінь функціональної або композиційної цілісності об'єкта. Наприклад: житловий комплекс, промисловий комплекс, комплекс закладів культурно-побутового обслуговування і т. інш.

Межі районів і комплексів служать або межами містобудівних систем - об'єктів проектування, або поділяють містобудівну систему на цілісні територіальні елементи.

Для опису територіальних структур у містобудуванні часто використовують також ще ряд взаємопов'язаних понять: вузел, вісь, ядро, периферія, мережа.

Центр (вузол) - функціональний або композиційний фокус містобудівної системи. Одночасно - це точка концентрації якої-небудь ознаки.

Функціональнi центри як і функціональні зони відокремлються у відповідності із змістом здійснюємих на території громадських процесів. В місті - це центри громадського обслуговування, транспортні вузли; в районах розселення роль центрів виконують міста або інші поселення. Поряд із різноманітними функціональними ознаками центрів значну роль має визначення центрів просторових композицій, формуємих у вигляді комплексів - архітектурних ансамблів будівель, площ, домінантних архітектурних споруд.

Планувальні осі являють собою лінійну концентрацію якої-небудь ознаки, функціональні осі, як правило, зв'язані з лініями комунікацій. У масштабі міста мова йде про транспортні осі, лінійно розвинутих громадських центрів. У регіональному масштабі використовується поняття "вісь розселення" для позначення лінійної концентрації населених місць вздовж транспортних комунікацій. Поняття “композиційна вісь" також використовується на всіх рівнях проектування. Наприклад, ріка як вісь композиції міста.

Ядро містобудівної системи - це частина території з високою концентрацією ознаки системи в цілому. Так, ядро міста представлене центральним районом, ядро системи розселення - головним містом і оточуючою його територією. Ядру системи протистоїть периферія.

Мережа - це група об'єктів точечного або лінійного характеру, що впорядковано розміщена на розглядаємій території. Наприклад, мережа закладів культурно-побутового обслуговування, транспортна мережа та інш.

Питання самоконтролю до лекції №1

1.Окреслiть коло питань (напрямків), які визначають зміст поняття ''організація середовища".

2.Визначте особливі специфічні риси містобудівного проектування в порівнянні з проектуванням окремих будівель чи споруд.

3.Наведіть приклади об'єктів містобудування (містобудівного проектування).

4.Поясніть зміст наступних понять: містобудівна система, система розселення, зона, район, комплекс, центр (вузол), ядро, периферія, мережа.