Базові та прикладні класифікації

Для геосистем характерна багато вимірність, тому різні їх класифікації слід будувати відповідно до мети дослідження. Чим вужча, конкретніша я мета, тим природнішою буде класифікація. Однак це не виключає класифікації геосистем безвідносно деякого завдання. Таку класифікацію геосистем А.Г.Ісаченко називає базовою на відміну від прикладних – орієнтованих на вирішення конкретного практичного або наукового завдання. Базова класифікація може бути тільки одна, а прикладних багато. Нам здається, що можна вести мову про ієрархію базових класифікацій. Відповідно до деякого досить широкого набору завдань можна створити свою базову класифікацію (для агроландшафтних потреб взагалі, меліоративних, містобудування тощо). На основі цих базових класифікацій можна створити прикладні класифікації для вирішення вужчих наукових або практичних завдань. Так, на основі базової агроекологічної класифікації (її створено для вирішення комплексу завдань, пов’язаних з ландшафтно-екологічним обгрунтуванням сільського господарства) розробляються конкретніші класифікації, наприклад, для обгрунтування контурно-меліоративного землевпорядкування, підбору культур та структури сівозміни, обгрунтування агротехнічних заходів, норм внесення добрив тощо. До того ж для геосистем різних типів ЛТС потрібні власні підходи в класифікації. У табл.. 17 та 18 [1] як приклади наведено таксономічні схеми класифікації геосистем генетико-морфологічної та позиційно-динамічної ЛТС, які можна вважати базовими для комплексу завдань ландшафтно-екологічного обгрунтування землеробства.

Основні методичні положення, на основі яких розроблені класифікації: 1) для геосистем різних типів ЛТС склад ознак, за якими виділяються таксони (основи ділення), та черговість їх врахування різні; 2) основами ділення приймаються лише такі ознаки геосистем та критерії їх співставлення, які в найбільшому ступені визначають умови зростання, продуктивність, лімітуючи фактори культурних рослин та агро систем в цілому; можливий при землеробстві розвиток деструктивних природних процесів, ландшафтні особливості, які зумовлюють землевпорядкування тощо; 3) послідовність врахування ознак, за якими виділяють таксони, визначається ступенем їх незалежності від решти класифікаційних ознак. На початкових етапах дедуктивної класифікації (тобто при класифікації “зверху” ) враховуються ознаки, що характеризують зовнішні фактори динаміки геосистем (надходження тепла та опадів як основні фактори-ресурси та місцеположення – як незалежний від геосистеми фактор-регулятор), на кінцевих – ознаки, які являють собою складні функції від факторів, врахованих на попередніх етапах класифікації (багатство едафотопу та місцеві екологічні режими); 4) ряд ознак, які послідовно враховуються при класифікації, - єдиний, проте при класифікації геосистем певного рангу деякі з цих ознак можна не враховувати як малоінформативні.