Використання йоду

· З метою профілактики йододефіцитних станів сполуки йоду (КІ) використовують для йодування солі, води, масла, хліба, кондитерських виробів, молочних продуктів.

· Для медичних цілей препарати йоду застосовують при захворюваннях щитоподібної залози та інфекційних хворобах, а також як протимікробні засоби місцевої дії для обробки ран та ін.

· Радіоактивні ізотопи йоду використовують у діагностиці захворювань щитоподібної залози.

· Деякі препарати йоду використовують як рентгеноконтраст-ні речовини під час досліджень печінки, жовчного міхура, серця, судин та інших органів.

Мідь(Сu)

Мідь– біогенний хімічний елемент, тобто є постійною складовою організму людини.

Поширення у природі та добова потреба

Джерела:

· продукти рослинного похо­дження: банани, горіхи, какао, висівки, бобові, сухофрукти, помідори, виноград, картопля;

· продукти тваринного похо­дження: морепродукти, риба, печінка, серце, м'ясо; молочні продукти бідні на мідь;

· вміст міді у питній воді становить 1мг/л.

Потребау міді становить :

· дорослі: 1-5 мг/доб;

· новонароджені: 0,05 мкг/ кг маси тіла;

· діти до 5 років: 20 мкг/ кг маси тіла;

· діти 5–10 років: 200 мкг/ кг маси тіла;

· діти 10–15років: 300–500200 мкг/кг маси тіла.

Потреба збільшується при вуглеводній дієті – надходженні з їжею злаків, хліба, зелені, які містять фітати, а також яєчних жовтків, фруктози, алкоголю, аскорбінової кислоти.

Метаболізм

Всмоктування. Впродовж доби в організм людини потрап-ляє 2–5 мг Cu, що значно перевищує фізіологічні потреби, тому у кишечнику всмоктується лише 32 %. Фітинова кислота, Со, Zn, Mo, Cd, Hg, Ag та високі концентрації вітаміну Сперешкод-жають засвоєнню міді.

У зв'язку з тим, що іони Cu⁺⁺нерозчинні, для їх всмоктування використовується специфічний транспортний механізм. У слині та шлунковому соку Cu⁺⁺ зв′язується із низькомолекулярною речовиною, що призводить до підвищення розчинності міді у кишковому соку. У слизовій оболонці кишечника мідь утворює комплекс із низькомолекулярним металопротеїном – метало-тіонеїном. Після абсорбції мікроелемент надходить у кров, де зв'язується з амінокислотами, в основному з гістидином та з сироватковим альбуміном.

Із загального кровотоку Cu⁺⁺ захоплюється гепатоцитами. Частина міді з печінки знову екскретується у ШКТ у складі жовчі і не реабсорбується, частина – входить до структури глікопротеїну церулоплазміну.Останній синтезується виключно у печінці. Всмоктування мікроелемента з кишечника повністю залежить від його екскреції із жовчу.

Нормальна концентрація Cu⁺⁺у плазмі крові становить 0,75–1,3 мг/л. У крові 96 % міді транспортується у комплексі з білком α-фракції глобулінівцерулоплазміном, решта – у складі альбуміну.

Поширення у тканинах. Загальна концентрація міді в організмі дорослої людини становить 100–150 мг, із них 65 мг знаходиться у м′язах, 23 мг – у кістках, 10–20 мг – у печінці, решта – в інших органах. У печінці плода вміст міді у десять разів вище, ніж у гепатоцитах дорослих. В організмі мідь знаходиться у комплексі з білками. Відомо близько десяти Cu-вмісних білків: еритрокуперин– у еритроцитах, гепатокуперин– у печінці, цереброкуперин– у мозку та ін.

Екскреція. Мідь, яка не абсорбувалася у кишечнику, екскре-тується з калом. Частина мікроелемента, що всмокталась у ШКТ, але перевищує метаболічні потреби, виводиться через кишечник у складі жовчі. Гомеостаз міді в організмі людини залежить від кількості її у тканинах і повністю контролюється біліарною екс-крецією. Із сечею у нормі виділяється 1–15 % міді – 2–25 мг/л.

Біологічна роль Cu⁺⁺

· Кофакторферментів. Мідьвпливає на окисно-відновні процеси в організмі як інтегральний компонент оксидаз: цитохромоксидази, тирозинази, лізилоксидази,моноамінок-сидази (МАО), каталази, урикази, оксидазиаскорбінової кислоти, супероксиддисмутази.

· Компонент антиоксидантноїсистемияк кофакторката-лази та супероксиддисмутази, які беруть участь у нейтралі-зації Н₂О₂ та вільних радикалівО₂.

· Входить до складу церулоплазміну, який транспортує мідь до органів і тканин, а також каталізує окиснення серотоніну, адреналіну, гістаміну, аскорбінової кислоти.

· Участь у метаболізмі Fe.

o Мідьбере участь у включенні залізав молекулу гемоглобіну. Церулоплазмін, крім транспорту міді, функціонує як феррооксидаза– каталізує окиснення залізаз Fe⁺⁺ до Fe⁺⁺⁺, останнє входить до складу трансферину, що сприяє подальшій його утилізації.

o Іони міді стимулюють абсорбцію Fe з ШКТ.

o Жовтий Cu-вмісний протеїн ферооксидаза-ІІ бере участь в окисненні залізау плазмі крові.

· Післятрансляційна модифікація (дозрівання) еластину. Мідьбере участь в перетворенні водорозчинного проелас-тину на нерозчинний еластин шляхом окиснення залишків лізину у проеластині до альдегідів і утворення зшивок між ними. За рахунок активації лізилоксидази,яка забезпечує перехресне зв′язування колагенута еластину, підтримує механічну пружність сполучної тканини.

· Формування кісток та мієлінових оболонок нервових волокон.