Гормони.

· Паратгормонбезпосередньо не впливає на абсорбцію кальцію у кишечнику, але є активатором ниркового ензиму 1-α-гідроксилази, якийрегулює утвореннякальцитріолу–1,25-(ОН)2-D3. Останній безпосе-редньо сприяє засвоєнню Са.

· Кальцитонінтакож не має безпосереднього впливу на засвоєння Са, але як інгібітор 1-α-гідроксилази інгібує активацію вітаміну D3, тим самим зменшуючи надходження Са з їжею.

· Глюкокортикоїдизнижують засвоєння Са.

Нормальна концентрація Сa++ у крові дорослої людини становить 2,15 2,50 ммоль/л. Цей показник змінюється залеж-но від віку та статі.

Кальційміститься у крові у трьох основних формах:

· вільний, або іонізований Са++, здатний дифундувати у клітини;

· кальцій, зв′язаний з альбумінами;

· сполуки кальцію з органічними кислотами.

Близько 40 % усього Са міститься у іонізованій, фізіоло-гічно активній формі. Всі три форми кальцію знаходяться у рівновазі одна з однією. Позаклітинний пул Са обмінюється впродовж доби 33 рази, проходячи через кишечник, нирки, кістки. Порушення його надходження з їжею чи реабсорбції у нирках і кишечнику впливає на концентрацію Са у крові та позаклітинній рідині.

Поширення у тканинах. Загальний вміст кальцію в організмі людини становить 25–35 моль (100 – 170 г). Близько 99 % його зосереджено у кістках у вигляді карбонатів та фосфатів кальцію, приблизно 0,5 % – у м′яких тканинах, 0,1% – у позаклітинній рідині. Лише 1 % фіксованого кальцію може віль-но обмінюватися з його розчиненими фракціями, але це істотно впливає на стан кісткової тканини та її механічну міцність.

Підтримання сталої концентрації кальцію в організмі відбувається за рахунок його трьох основних джерел:

· всмоктування у кишечнику;

· реабсорбції у нирках;

· резорбції з кісток.

У випадку, коли два перших джерела не можуть забезпечити нормальний вміст Са++ у крові, він починає вимиватися з кісток, що призводить до їх руйнування і розвитку остеопорозу. Для підтримання нормального балансу Са++ в організмі людини його надходження з їжею повинно повністю перекривати втрати.

Екскреція та регуляція рівня Са++. Кальційсекретується у кишечник у складі жовчі та кишечного соку. Екскреція Са з фекаліями не є основним шляхом його виведення. Видалення Са з калом перевищує його абсорбцію в ШКТ у випадку, коли їжа містить значну кількість речовин, що перешкоджають засвоєн-ню Са з кишечнику.

Основна кількість кальцію виводиться з організму з сечею. Близько 250 ммоль/добу Са++ фільтрується нирками, з яких 95 % реабсорбується у проксимальних ниркових канальцях незалежно від гормональної регуляції.

Залишок Са зворотно всмоктується у дистальних канальцях нирок під впливом паратгормону(ПТГ). Рівень іонізованого Са++ у сироватці крові є основним регуляторним механізмом секреції ПТГ. Регуляція відбувається за принципом негативного зворотного зв′язку. За аналогічним механізмом кальцитріол– 1,25-(ОН)2-D3 та гіпермагніємія інгібують вивільнення ПТГ.

Паратгормон:

· стимулює активність остеокластів, що призводить до резорбції кісток і підвищення концентрації Са++ та РО43- у крові; разом із тим дуже повільно активує остеобласти;

· сприяє реабсорбції кальцію у дистальних і секреції фосфатів у проксимальних канальцях нирок;

· активує перетворення кальцидіолу[25-ОН-D3] на кальци-тріол [1,25-(ОН)2-D3], сприяючи тим самим абсорбції Са з кишечнику.

Кальцитонінє антагоністомпаратгормонута кальцитріолу. Гіперкальціємія сприяє вивільненню кальцитоніну, який інгібує остеобласти і резорбцію кісток. Гіпокальціємія має проти-лежний ефект – знижує продукцію кальцитоніну.

 

Біологічна роль

В організмі людини кальцій бере участь у:

· кальцифікації кісток і зубів. Остеобласти секретують лужну фосфатазу, яка гідролізує відповідні фосфорні ефіри.

· Процесах коагуляції.

· Нервово-м′язовій передачі, нервовій збудливості.

· Скороченні м′язів, підтримані нормального серцевого ритму.

· Активації окремих ензимів як кофактор.

· Реалізації гормональної дії як вторинний та третинний посередник.

· Регуляція проникністі клітинних мембран.

Причини та ознаки гіпер- та гіпокальціємії

Гіперкальцієміявиникає внаслідок:

· первинного гіперпаратиреоїдизму, або ектопічної секреції ПТГ гормонпродукуючою пухлиною;

· розвитку злоякісних пухлин та метастазування у кістки, онкогематологічних хвороб;

· ендокринних порушень – гіпертиреозу, акромегалії та ін.;

· гіпервітамінозівА і D3 ;

· туберкульозу, саркоїдозу;

· зневоднення, гострої ниркової недостатності;

· використання лікарських засобів, які викликають гіперкальціємічний ефект;

· ідеопатичній гіперкальціємії новонароджених;

· підвищенні вмісту альбумінівкрові при дегідратації або глобулінів.

Ознаки гіперкальціємії: втрата апетиту, слабкість, судоми, спрага, нудота, блювання, утворення каменів у нирках та сечовивідних шляхах, схильність до тромбоутворення, порушен-ня нервової та м′язової систем, болі у кістках і животі, порушення серцевої діяльності.

Гіпокальцієміярозвивається при:

· недостатності Са у їжі, незбалансованому харчуванні – вживанні великої кількості солі, алкогольних напоїв, міцного кофе та чаю, які сприяють виведенню Са з організму;

· гіпопаратиреоїдизмі, псевдопаратиреоїдизмі;

· гіпоальбумінемії, внаслідок недостатності харчування, маль-абсорбції, нефротичного синдрому, хронічних та гострих захворювань печінки;

· дефіциті вітаміну D, недостатній сонячній інсоляції;

· захворюваннях нирок та хронічній нирковій недостат-ності, які супроводжуються дисфункцією та некрозом канальців нирок, гіперфосфатемією, зниженням синтезу кальцитріолу;

· довготривалому лікування діуретиками типу фуросеміду;

· хворобі Аддісона, перніціозній анемії, гострому панкреатиті, рахіті, остеомаляції, дефіциті магнію, гіпотиреозі, кахексії, гіпокальціємії новонароджених;

· використання протипухлинних та протисудомних засобів.

Ознаки недостатності кальцію:

· у маленьких дітей нестача Са проявляється затримкою розвитку, росту, рахітом, викривленням кінцівок, болями у животі, безсонням;

· у підлітків – судомами кінцівок, болями у кістках, швидкою втомлюваністю, частими застудами, алергією, затримкою росту;

· у середньому та похилому віці – швидкою втомлюваністю, сонливістю, слабкістю та онімінням кінцівок, судомами м′язів, остеопорозом, болями у хребті, карієсом зубів, частими переломами кінцівок, гіпертонією, порушенням пам’яті, безсонням, ревматизмом, захворюваннями крові та судин, патологією нирок.

Магній(Mg)

Магній– один із чотирьох найбільш поширених і важливих катіонів в організмі людини. Він міститься всередині всіх живих клітин, тобто є внутрішньоклітинним іоном.

Поширення у природі та добова потреба

Магнійзначно поширений у рослинах та практично у всіх тканинах тварин. Щоденне споживання Mg++становить близько 10–12 ммоль і покриває його потребу – 8 ммоль/добу, надлишок виводиться переважно з сечею.

Джерела:

· продукти рослинного похо­дження: горіхи, мигдаль, фініки, зернові культури, пшеничні висівки, вівсяна крупа, квасоля та інші бобові, шпинат, салат, зелень буряку, кольрабі, какао, чорнослив, курага, шоколад, свіжі фрукти (особливо банани), лимони, грейпфрути, яблука;

· продукти тваринного похо­дження: молочні продукти, сир, яйця, морська риба;

· магній також надходить в організм із жорсткою водою.

Добова потреба у магнії для дорослої людини становить 300400 мг/добу.

Рекомендоване добове споживання:

· дорослі чоловіки: 400 мг;

· дорослі жінки: 350 мг;

· новонароджені до 3 місяців: 55 мг;

· підлітки 11–14 років: 280 мг;

· вагітні: 500 мг.

Потреба у магнії збільшується при фізичних навантаженнях, у спортсменів під час тривалих та інтенсивних тренувань, при стресах, вагітності, годуванні груддю, у людей похилого та старечого віку.

Метаболізм

Всмоктування магнію. За добу в організм людини надходить близько 200–300 мг магнію. Основним джерелом його є зелені овочі, в яких Mg++ міститься у складі зеленого рослин-ного пігменту, магнійпорфірину – хлорофілу. Лише ⅓ магнію, що надходить з їжею, всмоктується у тонкому кишечнику, решта – екскретується з фекаліями.

Фактори, які впливають на абсорбцію Mg++у кишечнику:

· кількість магнію у їжіпрямо пропорційна його абсорбції. Коли надходження подвоюється, всмоктування теж збільшу-ється вдвічі і навпаки.

· Кальційїжіінгібуєзасвоєння магнію у зв'язку з тим, що обидва іони використовують загальний транспортний меха-нізм для переміщення через мембрану кишечнику. Оптимальне співвідношення (Са: Mg = 1: 0,7).

· Стан ШКТ. При ушкодженні слизової оболонки кишечнику або порушенні його функцій всмоктування магнію знижується.

· Гормони.Паратгормон, соматотропін та вітамін D сприяють абсорбції магнію з кишечнику.

· Інші фактори:

o білкова дієта сприяє засвоєнню Mg++ з їжі;

o жирні кислоти, фосфати зменшують абсорбцію Mg++.

Нормальна концентрація Mg++ у сироватці крові колива-ється від 0,65 1,2 ммоль/л і підтримується строго у межах норми.Вміст магнію у крові не відображає його загальної кількість в організмі.

Поширення у тканинах. Загальна концентрація магнію в організмі людини становить 1000 ммоль. Дві третини його зосереджено в кістках, 1 % – у позаклітинній рідині, залишок – у м′яких тканинах. Приблизно 15 % усього Mg++ постійно обмінюється з тканинами. У м′язах міститься 20 % «мобільного» магнію, у кістках – лише 2 %, але Mg++ із кісток може швидко мобілізуватися за необхідності.

Екскреція. Основна кількість магнію, близько 60–80 %, виділяється з організму з фекаліями, незначна – з потом, решта – з сечею.

Фактори, які впливають на реабсорбцію Mg++у нирках:

· збільшення вживання Са++ з їжею підвищує екскрецію Mg++ із сечею;

· гормони, що збільшують виведення Mg++,– антидіуретич-ний гормон, соматотропін, альдостерон, тиреоїдні гормони;

· паратгормон,навпаки, знижує екскрецію магнію шляхом безпосереднього впливу на реабсорбцію іона у ниркових канальцях;

· вживання алкоголю збільшує виділення Mg++ вдвічі, тому хронічні алкоголіки страждають на гіпомагніємію.

 

Біологічна роль Mg++

Магнійє важливим регулятором біохімічних та фізіологіч-них процесів в організмі людини:

· підтримує активність ферментів. Магній– кофакторбільш ніж 300 ензимів: креатинкінази, аденілатциклази, лужної фосфатази, пептидаз, рибонуклеаз, кокарбоксилаз, ферментів гліколізу, синтезу білків, трансмембранного транспорту;

· бере участь у нервово - м′язовому збудженні.Магнійвзаємодіє з Са, впливає на збудливість клітинних мембран і їх електричні властивості. Високий рівеньMg++знижує нер-вову провідність, низький – викликає гіперзбудливість і тетанію.

o Магнійє фізіологічним антагоністомСа. В організмі ці два іони повинні знаходитися у певній рівновазі.

o У кардіоміоцитах магній бере участь у спряжених процесах «збудження-скорочення-розслаблення», ви-казуючи дію, протилежну Са.

· є складовою частиною кісток і зубів – більше 70 % магнію зосереджено у кістках у вигляді апатиту, у складі зубної емалі та дентину.

Причини та ознаки гіпер- та гіпомагніємії

Гіпермагніємія

Надлишок магнію спостерігається значно рідше, ніж його недостатність, оскільки він ефективно відфільтровується нир-ками. Гіпермагнієміяможе розвинутися внаслідок зневоднення, неконтрольованого цукрового діабету, недостатності кори надниркових залоз, гіпотиреозу, прогресуючої та гострої ниркової недостатності.

Ознаки гіпермагніємії – спрага, почервоніння шкіри, параліч дихання, зупинка серця.

Гіпомагніємія

Терміном «магнієвий дефіцит» позначається загальна недостатність магнію в організмі. У зв'язку з тим що звичайна їжа містить недостатньо магнію, дефіцит його характерний для населення всього світу. Гіпомагніємія– зниження концентрації магнію у крові. Зазвичай зниження кількості Mg++ у крові свідчить про недостатність його у всьому організмі. Постійна нестача магнію викликає значні функціональні порушення в усіх органах. Зниження вмісту магнію на 50 % від норми призводить до зупинення серця та смерті людини.

Причиною нестачі магнію може бути порушення харчування (вживання алкоголю, надмірної кількості чорного чаю, кофе, солодощів, солоних страв), умови життя, а також такі хвороби, як: мальабсорбція, гіпотермія, Квашіоркор, гіпертиреоз, хроні-ний алкоголізм, цироз печінки, біла гарячка, захворювання нирок, первинний альдостеронізм. Вагітність та лактація, гор-мональна контрацепція, стрес, фізичне перенавантаження, довготривале використання діуретиків, антибіотиків, цитоста-тиків також призводять до розвитку магнієвого дефіциту.

Ознаки недостатності магнію:

· психічні та неврологічні прояви:

o синдром «хронічної втоми», який супроводжується слабкістю, дратівливістю, нездужанням, зниженням фізичної активності;

o послаблення концентрації уваги та розумової актив-ності, депресія, страх, головний біль, галюцинації, безсоння;

· серцево-судинні прояви:

o порушення кровообігу та тенденція до тромбоутво-рення, підвищення артеріального тиску, тахікардія, серцева аритмія;

· м′язові прояви:

o судоми скелетних м′язів, тремтіння, підвищення скорочення м′язів матки, що призводить до передчасних пологів, викиднів;

· інші прояви:

o випадіння волосся, ламкість нігтів, карієс;

o розвиток токсикозу та патології вагітності;

o бронхоспазм, нудота, блювання, спазми кишечнику, проноси, запори та ін.








Дата добавления: 2015-04-01; просмотров: 823;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.024 сек.