Фтор(F)

Фтор– постійний мікроелемент усіх живих організмів, необхідний для їх нормального розвитку.

Поширення у природі та добова потреба

Джерела:

· основним джерелом фтору є питна вода, з якою в організм людини надходить ⅔ необхідного мікроелемента і лише ⅓ з продуктами харчування. Кількість F у воді зазвичай стано-вить 1–1,5 мг/л. У регіонах з низьким вмістом фтору у питній воді (нижче 0,5 мг/л) необхідне її додаткове фторування;

· продукти тваринного похо­дження: морська риба та інші морепродукти, печінка, баранина, телятина, яйця, молоко;

· продукти рослинного похо­дження: чай, горіхи, рис, вівсяна крупа, цибуля, шпинат, яблука.

Добова потреба у фторі точно не встановлена.

Рекомендоване добове споживання:

· дорослі: 1,5 – 4,0 мг;

· новонароджені до 6 міс.: 0,1 – 0,5 мг;

· діти від 6–12 міс.: 0,2 – 1,0 мг;

· діти від 1–3 років: 0,5 – 1,0 мг;

· діти від 4 –10 років: 1,0 – 2,5 мг;

· діти від 11 років: 1,5 – 2,5 мг.

Метаболізм

Всмоктування фтору. Звичайний змішаний раціон забезпечує надходження 0,25–0,35 мг фтору на добу. У воді та харчових продуктах фтор міститься в іонізованій формі. Фториди швидко всмоктуються у кишечнику шляхом дифузії та надходять у позаклітинну рідину. Абсорбція фтору у ШКТ залежить від концентрації кальцію та магнію. Останній інгібує засвоєння мікроелемента.

Кнцентрація F у плазмі крові – 10 – 20 мкг/100 мл.

Поширення у тканинах. Фторнерівномірно розподі-лений в організмі. У тканинах він утворює важкорозчинні солі з кальцієм, магнієм, залізом. Близько 99 % мікроелемента відкла-дається у кістках – 246–560 мг/кг і зубах 200–490 мг/кг у вигляді фторапатиту. Останній синтезується шляхом приєднання фтору до ОН-групи гідроксіапатиту. Фторапатит становить незначну частку кристалічного компонента кісток, але саме він надає кристалам гідроксіапатитуміцності і кислотостійкості.

Екскреція. Фториди екскретуються переважно з сечею.

Біологічна роль

· Розвиток кісток і зубів. Сприяє розвитку зубів, підтримує нормальний стан дентину та зубної емалі, запобігає розвитку карієсу.

· Формування кісток. Бере участь у нормальному розвитку кісток – перетворенні фосфатів кальцію на гідроксіапатит, тим самим сприяє збереженню у кістках іонів кальцію та фосфату, перешкоджає розвитку остеопорозу, тому адекватне надходження в організм фторидів особливо важливе у дитячому віці.

Причини та ознаки гіпер- та гіпофторемії

Гіперфторемія.Надмірне надходження фтору спричиняє інтоксикацію організму. Токсична доза для людини становить 20 мг, летальна – 2 г/добу. Хронічне надлишкове вживання фтору супроводжується розвитком флюорозу(крапчастість емалі) – ендемічного захворювання, яке розвивається у регіонах світу з надмірною кількістю фтору у воді. Гіперфторемія може виникати за безконтрольного приймання фторовмісних препара-тів або забруднення навколишнього середовища промисловими викидами фторорганічних та інших сполук фтору, більшість з яких є отрутами.

Ознаки гіперфторемії.

· Флюороз проявляється через 10–20 років хронічної інтоксикації фтором і характеризується появою білих плям на поверхні зубної емалі, які перетворюються на коричневі; викривленням колінних суглобів, остеомаляцією, остеопоро-зом; лущенням шкіри, втратою голосу, крововиливами у слизові оболонки носа, рота та ін. Фторпригнічує метаболізм йоду і може індукувати виникнення зобу.

· На молекулярному рівні за інтоксикації фтором відбувається:

o руйнування мітохондіальних мембран, вихід креатинфосфокіназиу кров;

o зниження активності Mg-залежних ферментів, активності сукцинатдегідрогенази, порушення енерге-тичних процесів;

o зменшення синтезу білків у різних органах, втрата м′язової маси, зниження утворення колагену;

o порушення синтезу стероїдних гормонів через значне падіння активності σ-5-3-β-гідроксистероїддегідроге-нази;

o порушення балансу мінеральних речовин (кальцію, фосфору, магнію), кальциноз зв′язок і сухожиль.

· Фтор– нейротропна отрута, що знижує швидкість нервових процесів. Гостра інтоксикація фтором характеризується ураженням центральної нервової системи, ШКТ, судомами, розвитком коматозного стану.

Гіпофтореміявиникає внаслідок зниження кількості фтору у питній воді або порушення регуляції його метаболізму.

Ознаки гіпофторемії: карієс зубів, остеопороз.