Організація автобусних перевезень у сільській місцевості

Підвищення рівня транспортного обслуговування сільських жителів - важливе соціальне завдання державного значення. Для цього необхідно створити стійкі автотранспортні зв'язки в сільській місцевості, включаючи організацію регулярних автобусних маршрутів, необхідно:

Ø розвиток мережі місцевих автомобільних доріг;

Ø виробництво рухомого складу підвищеної прохідності для сільської місцевості.

Планування й організація руху автобусів мають свої характерні особливості, які зв'язані:

Ø із сезонністю цілого ряду сільських робіт й їхньою концентрацією по місяцях року;

Ø специфікою розселення (хутора, подвір'я, центральна садиба відділення й т.д.);

Ø часу початку й закінчення трудового дня;

Ø розміщення шкіл, культурно-побутових об'єктів, залізничних станцій, портів і т.д.

Для вивчення попиту на перевезення в сільських районах застосовують: анкетний, білетно-опитувальний і табличний методи, причому обстеження через коливання попиту на перевезення по днях тижня, проводяться протягом п'яти днів (четвер, п'ятниця, субота, неділя, понеділок).

У зв'язку з різними умовами роботи автобусів, маршрутні розклади складаються:

Ø для внутрішньоколгоспних (усередині радгоспних) перевезень і доставки школярів;

Ø перевезення пасажирів між населеними пунктами;

Ø перевезення пасажирів між центральними садибами й великими населеними пунктами;

Ø перевезення пасажирів із центральних садиб і населених пунктів у районні й обласні (республіканські) центри;

Ø для обслуговування агропромислових комплексів і промислових підприємств, розташованих у сільській місцевості.

По типу рухомого складу, застосовуваного під час перевезення пасажирів у сільській місцевості, розрізняють: маршрутні й внутрішньогосподарські перевезення. Причому у всіх типах варто передбачати багажні відсіки під підлогою й вантажні площадки в салоні.

Серед сільських перевезень в особливу групу виділяються перевезення пасажирів на гірських маршрутах у зв'язку з підвищеними вимогами до безпеки руху.

До категорії «гірський маршрут» ставляться маршрути, що проходять у гірській місцевості й включають ділянки доріг з різкими змінами напрямків у плані й затяжних поздовжніх ухилах, а саме:

Ø криві з радіусом у плані, рівних 100 метрів і менш у кількості 6 і більше на 1 км шляху;

Ø поздовжній ухил більше 60 % і довжиною 2 км і більше;

Ø опуклі криві поздовжнього профілю з радіусом менш 1500 метрів й увігнуті криві з радіусом менш 1200 метрів, ділянки, на яких відстань видимості поверхні менш 60 метрів і зустрічного автомобіля менш 120 метрів.