Емпіричний метод, або метод а-коефіцієнтів

Емпіричний метод, як правило, РМА пов’язують із іменами Т. Зібольда і Р. Огілві, але його теоретичні основи були закладені Р. Кастеном під назвою другого наближення рівняння (7.2′), яке словами можна сформулювати таким чином: істинна вагова частка концентрації с_i і виміряна відносна інтенсивність І_і/І_0і пов’язані залежністю гіперболічного характеру. Зібольд і Огілві виразили цю залежність таким співвідношенням:

, (7.5)

де а – емпіричний коефіцієнт, який розраховується за результатами аналізу еталона.

Розв’язок (7.5) стосовно с_i у випадку бінарного сплаву має такий вигляд:

(7.6)

Основний недолік цього методу полягає в тому, що його складно застосувати до зразків із кількістю компонент більше двох. У випадку трьох компонент рівняння (7.5) можна переписати таким чином:

(7.5′)

тобто емпіричний коефіцієнт для потрійної системи визначається, виходячи із окремих бінарних систем 12, 13 і 23. Таким чином, для РМА потрійної системи необхідно мати три бінарні гомогенні еталони. Перехід до багатокомпонентних систем потребує відповідно збільшення кількості еталонів для бінарних систем (зокрема, при кількості n компонент необхідно мати (n-1)n еталонів). Емпіричний метод за своєю ефективністю відповідає методу трьох поправок. З цієї причини їх часто застосовують у сукупності.